„Перші сліди життя людей в Україні”

План

Вступ

1. Новіша кам’яна культура.

2. Грецькі колонії.

3. Степові народи.

4. Слов’янські селища.

5. Розселення українське. Анти.

6. Українські племена

Висновок.

Використана література.

Вступ

З тих часів як леди уступалися з наших сторін, маємо перші сліди людського життя в наших сторонах У нас ті сліди досить рідко трапляються, рідше ніж у Франції або й Нїмеччинї, бо там люди жили в сухих камінних печерах, де могли ціло заховатися і кости і різні останки їх життя; у нас тих кам'яних печер мало, а на вільнім місці рідко де могли долежати до наших часів ті останки. Цілі ж десятки тисяч літ минуло з того часу! Проте як на це стали пильніше вважати, викривається тих слідів все більше і у нас. Найдавніші сліди людського життя на Україні, які маємо досі, викрито в Києві, на Кирилівській вулиці; їх знайдено копаючи глину на цеглу. Лежать вони тут під низом грубого шару жовтої глини, в верстві піску, 60 сяжнів під землею, займаючи велику просторінь (коло десятини). На дні велика сила костей мамонта—знайшлося більше як сто самих тільки сікачів (кликів); вище кості інших звірів, що давно вже перевелися: лева, гієни, ведмедя печерного. Декотрі кості обпалені, розбиті й інші сліди людської руки мають на собі; поміж кістками вугілля, кремінний струмент, яким тодішній чоловік орудував. Сим нахідкам рахують 30 тисяч літ і більше.

Трохи новійша оселя людська знайшлася недавно над Десною коло с. Мізиня (в Чернигівщині); тут вона лежить між двома шарами жовтої глини, в верстві каміння, нанесеного ледами.

Ще молодша нахідка з-над Удаю, коло с. Гонцїв (в Полтавщині): вона лежить поверх шару жовтої глини, коли вже стекла вода від ледів.

Таким чином ці найзначніші і добре обглянені нахідки дають сліди чоловіка з довгих часів, другої половини ділювіальної доби.

З тих наших і далеко богатіших знахідок з Західної Европи знаємо, що тодішній чоловік уже багато поступив у своїм життю і високо піднявся над звірами. Він умів добувати вогонь і уживав його собі до печення страви. Не вдоволявся вже ломакою або диким каменем, а навчився обробляти кість і навіть камінь: зручними ударами він вміє відбити кремінь такої форми, яку йому треба: чи гострокінчастий камінь, котрим можна було бити з руки, чи різні вістря, щоб насаджувати їх на. деревину, як спис, чи скрібнички для виправлювання шкури або обдирання м'яса. Навіть мережав кістки різними візерунками та рисунками: такі мережані кістки знайшлися в київській і мізинській знахідці, а в знахідках французьких нераз знаходилися такі гарно вирізьблені фігурки на костях, що й теперішній неучений чоловік не утяв так.

Але в тих часах так званої палеолітичної себто старої кам'яної культури чоловік не мав ще ніяких домашніх звірят, не вмів сіяти збіжа, а живився тим, що зловив—їв звірину, рибу, черепашки; не вмів робити ніякої посуди, і багато ще в чім не дійшов пізнішого знаття.

1. Новійша кам'яна культура.

Кам'яна культура, коли чоловік ще не знав ніяких металів і свій найкращий інструмент мусив робити з каменя, з тих давніших так званих ділювіальних часів поволі переходить в новійші, коли вже перевелися ті давні звірв, коли стопилися леди і стекли води, і життя в наших сторонах стало зовсім близьке до теперішнього. Чоловік ще орудував головно каменем, але виробляти з нього всякий іструмент навчився далеко краще против давнішого. Він не вдоволявсь уже тим, щоб відбити собі аби як камінюку, а ще вигострював свій струмент дрібонечкими ударами, шліфував на гладко, навчився вертіти діри, щоб насадити сокирку, молоток або булаву на дерево або кістку. Дивуватися приходиться не раз, як таки-так чоловік не знаючи заліза, каменем або кісткою вмів висвердлити такі рівні, акуратні діри, так вишліфувати піском сокирку, клин, або долото з каміня, виробити таку тоненьку стрілку, ножик, пилку, серп з кременя. Та не тільки в цім видно великий поступ людського житя. Іноді покійника, ховаючи, посипали червоним порошком (охрою) і той порошок осідав потім на костях, як тіло згнило; такі могили з червоними, пофарбованими кістками йдуть через усі степи наші, від Кубані до Бесарабії.

Особливо цікаве життя з’являється в нашім краю при самім кінці неолітичної культури, коли в наші сторони починають заходити з полудневих країв перші металічні, мідяні вироби. Люди жили в хатках дерев’яних або плетених з хворосту і вимащених глиною, а дуже любувалися в глиняній посудині всяких дивних форм, розмальованій пишними візерунками, червоними, білими, рудими, різнокольоровими. Аж дивно й неймовірно бачити таку гарну посудину в часах таких давніх, коли люди, як то кажуть, ще тільки з дикого житя виходили. Але це життя вже далеко відійшло від дикого новійший чоловік не держав домашньої худоби ані - звірят домашніх. В часах же новійшої камянної культури він уже мав домашню худобу і міг годуватися м’ясом і молоком від свого стада. Ще скоріше одомашнив собаку, свого сторожа і вірного приятеля. Навчився робити посуду з глини і випалювати її на вогні; робив її з руки, без гончарського круга, а про те з часом став виробляти гарні миски й горнята та мережати візерунками. Став робити кращі житла для себе, викопуючи влоговини в землі і надбудовуючи з боків та покриваючи зверху, і так поволі доробився досить можливої хатини з дерева чи хворосту,