Ця новійша кам’яна культура не тяглася так довго як старша, але слідами її повна майже вся земля наша. Видно, що намножилося вже людей, тай сліди їх життя стали замітніші, легко їх пізнати, не то що якусь давнішу креміняку, що й не зміркуєш, чи її рука людська обробила, чи вона сама так одкололась. З сих часів майже скрізь знаходиться різний іструмент, посуда глиняна, могили людські, а місцями сліди великих осель: хати, робітні, де вироблявся всякий іструмент, або городища, де ховалися тодішні люди в небезпечну хвилю; такі городища бувають досить великі—значить і людей коло них жило богато. Покійників своїх ховали часом в кам’яних скринях зложених з плит, часом в ямах, насипаючи над ними високі могили; іноді закопували цілий труп, іноді палили його на вогні і потім попіл і недогарки складали в глиняний горщик і закопували; при небіжчику клали часом дещо з його річей і різну страву в горнятках.

Крім всякої посудини в цих глиняних мазанках дуже часто трапляються глиняні, добре випалені ляльки—фігурки чоловіків, жінок, різної худоби. Інструмент в цих оселях ще кремінний, але зрідка залетить часом і якийсь мідяний, або бронзовий. Такі оселі йдуть від Дніпра, з під Києва через Київщину на Поділля, в Галиччину і даля на Волощину (Молдаву) і в Балканські сторони; їх звуть в науці передмікенськими.

Першим металом, яким стали користуватися люди була мідь, бо її найлегше з руди витопити. Але чиста мідь дуже мягка і мало здатна на роботу. Люди помітили, що як до неї додати цинку (приблизно одну частину цинку на девять частей міди), то виходить далеко твердіша штука, з якої можна зробити всякий інструмент. Така мішанина міді з цинком зветься бронза. В декоторих сторонах її уживали на всяке знаряддя, зброю, інструмент дуже довго, з яких тисячу літ, доки не знали заліза.

В Европі мідь, а потім бронзу стали уживати більше менш за дві тисячі літ до Христа. Тисячу літ пізніше стало входити в уживаннє залізо. Золото стало звісно значно раніше від заліза, срібло пізніше. В наші сторони мідь і бронза приходили з полудня, з дунайських країв і з чорноморського побережжя; в наших краях не видно, щоб добували мідь на місці, і тому бронза поширювалася тільки на морськім побережжі, та по більших торговельних дорогах, по Дніпру, а в глухіші краї мало заходила, тим більше що була дорога. Перше ніж бронза поширилася у нас на добре, стали приходити вже залізні вироби, далеко міцніші, а головно що дешевші.

Залізна руда у нас є на різних місцях, витоплювати з неї залізо досить легко, тому залізо з часом пішло в народний ужиток, хоч і не скоро. В сторонах блищих до Середземного моря, куди раніше стало заходити знання металів і їх оброблення з полудневих країв, з Вавилону, в Сірії, з Єгипту, давно вже встигли розвинутися всякі вироби бронзові, а потім залізні, а в наших краях все ще головно орудували деревом та каменем. Тільки в сусідстві великих торгових шляхів знали метали, а далі відти були вони рідкі, зоставалися предметом роскішним, знаним тільки людям богатим, а народ дуже довго жив іще в кам’яній культурі, коли в інших сторонах камінь уже давно вийшов з життя.

Міркуючи з стилю, цебто з форм і фасонів виробів, і з інших обставин, можна догадуватися, що в тих часах ранньої металічної культури, другого і першого тисячоліття перед Христом, всякі культурні впливи, всякі новини і відомости, нові вироби і нові фасони приходили в наші сторони кількома дорогами. Ішли з полудня, з чорноморського побережжя, куди йшли всякі новини з Азії і з Середземного моря, також з передньої Азії, з Туркестану і теперішньої Персії, через чорноморські степи; йшли з дунайських країв—теперішньої Угорщини, та з альпійських країв, де розвинулося всяке мистецтво під впливами Середземними. Нарешті переймали наші предки дуже богато з заходу, від Німців: на це добре показують різні назви в старій мові нашій, перейняті з мови німецької; а Німці переймали то від Римлян і Кельтів знов таки з впливів Середземних. З тих сторін, різними дорогами (особливо по ріках), ширилися нові вироби і знання в наших сторонах, заходячи помалу в глухійші сторони. А найкраще нам відомо те, що йшло в наші сторони з Чорноморя, з грецьких колоній.

2. Грецькі колонії.

Починаючи з VII, а може ще й VIII віку перед Христом на чорноморськім побережжі стали осідати Греки, що виходили сюди з різних своїх городів, тікаючи від різних уособиць і війн, шукаючи спокою та прожитку в цих сторонах. Сюди вже давніше приїздили торгувати їх земляки, привозячи різний крам з своїх країв та вимінюючи на всяку всячину в наших сторонах, а з часом осідали тут і на мешкання. Так зявилися грецькі городи-колонії на нашім побережжі: Тіра на лимані Дністра, Ольбія на лимані Дніпра, Херсонес коло теперішнього Севастополя.Теодосія - де й тепер стоїть, Пантікапей - тепер Керч, Фанагорія напротив Керчі, Танаіс коло теперішнього Ростова, і богато ще інших, менше важних городів. Осідаючи на нашім побережжі, заводили вони всяке господарство, сіяли збіжже, садили виногради, ловили рибу, а заразом вели й торгівлю з сусідніми народами, які тут мешкали. Продавали їм