Але інші племена таки цілі переходили на грецькі обичаї, мішалися з Греками, переймали їх віру і звичаї. Так ширилися через Греків різні новини, умілості, різні знання по наших сторонах, довгі століття, поки стояли ці грецькі городи. А коли вони, шукаючи захисту від різних диких народів, піддалися під власть великого Риму, що тоді панував над усїм побережжям Середземного моря, тоді стали через грецькі городи чорноморські поширюватися також впливи і вироби римські, аж доки не впали ці чорноморські городи від походів різних воєвничих народів, що посунули сюди, в III-IV віках по Христі.
3. Степові народи.
Греки нам прислужилися ще й тим, що від них маємо звістки про народи, які жили тоді в наших чорноморських степах.
Давніших жителів нашого Чорноморя звали вони Кімеріями, але в тих часах дуже мало знали і про наші сторони, і про їх людність, і Гомерова Одісея описує наші сторони як країну вічного морозу і туману:
там Кімерійцї живуть, і їх місто і ціле їх царство хмарами вкутане вічно й туманом, бо яснеє сонце не поглядає на той край гарячим промінням ніколи.
В Гомеровій Іліядї є згадка про кочовників наших степів - славних кобилодоїльців молокоїдів убогих, найсправедливіших між людьми.
Потім у пізніших письменників маємо вже докладніші звістки про тих степовиків.
Були то різні племена іранського роду, як теперішні Перси; частина їх зосталася в чорноморських і кавказських степах, а з Азії прибували ще нові, бо звідти почали тиснутися до Туркестану турецькі народи з північної Азії. Одні з тих степових племен були більш хазяйновиті, сіяли збіжжя і з того живилися. Інші були чисті кочовники, що ходили з своїми стадами худоби, їли м’ясо, молоко кобиляче і сир; жили в кибитках, як теперешні Калмики або Ногайці. В VII, VI і потім в V віці, саме тоді як Геродот побував в Ольбії й описав тутешні сторони, старшувала над цими племенами орда Скитів, і від неї всі ці степові племена звалися теж Скитами. Потім вона ослабла і гору взяла орда Савроматів, або Сарматів, і по її імені степові племена звалися Сарматами. Се було в IV і III віках перед Христом. Ще пізніше, в часах коло Різдва Христового, взяла гору орда Алянська, і в 1 та II віці по Христі степові кочові племена звалися Алянами. Так змінялися ймення через переміну старших орд, що слабли й розбивалися через вічні війни, які вели між собою, і від натиску все нових орд, що сунули сюди з Азії, з Туркестану, уступаючи під натисками турецьких орд. Під цим натиском степові орди і племена все посували ся на захід, з каспійських степів на Дон, з Дону на Дніпро, з Дніпра на Дунай. Декотрі мандрували в степи теперішньої Угорщини, на середній Дунай, інші уступалися далі на північ, на Подніпров’я; далеко в ліси одначе не могли заходити, бо привикли до житя степового, кочовмичого, переходячи з місця на місце з своїми стадами.
Так ці степові племена іранські товклися в наших степах яких тисячу літ, від приходу Скитів до того часу як розгромили їх інші народи-готи з заходу, а Гуни від сходу, і потім зосталися тільки останки їх на Дону, на Кавказі і в Криму. На Кавказі й досі є народ осетинський - це потомки тих степових народів, загнані в гори іншими народами.
Ті степові племена називалися різними йменнями, але вони були одного роду і мали у себе богато подібного. Головні орди, котрі старшували в степах, звичайно були дикі і воєвничі, тим і підбивали собі інших; підвластні були більш хазяйновиті, покірні, тому піддавалися тим дикунам. Про воєнні звичаї Скитської орди,