А у славетному українському минулому січові стрільці займають своє цілком окреме, цілком виїмкове місце. Бо січових стрільців не можна порівнювати буквально ні з одною іншою військовою формацією української армії – УГА чи армії УНР. Це не значить, що ставимо її бойову вартість вище понад вартість будь-яких інших українських хоробрих частин із часу визвольної війни. Передовсім казати про це могли б тільки дійсно авторитетні високі українські військовики, - і не військові прикмети маємо в даному випадку на увазі. Крім характеристики СС-ів, як війська, знайдуть читачі на чергових сторінках ще й оцінку стрілецького легіону, як частини, що своїми діями безпосередньо впливала у вирішний спосіб на хід історичних подій. Буде при цьому мова і про блискучі перемоги, і про погані поразки. Буде мова про всесторонню діяльність СС-ів і як вояків, і як військових організатоірв, і як цивільних адміністраторів, і як політиків. Буде теж мова про безліч найгірших закидів, що падали та подекуди й сьогодні падуть на голови колишніх СС-ів з титулу їхньої діяльності на широких просторах України й у її золотоверхій столиці. І казатимуть автори статей, що складаються на цю книжку, не одне гірке слово під адресою надто поквапних обвинувачів СС-ів: не для виправдування себе, не для виладування свого жалю, тільки в ім’я історичної правди, щоб під намулом отих закидів не затемнилось сутнє значення січових стрільців для української нації.

І те сутнє вікопомне значення лежить не у вояцьких прикметах СС-ів, не в їхніх поривах і заломах, не в їх хисті і їх ролі чи то як колісця, чи мотору у машині, яка старі ламала й нові кордони створювала та потоками крові зливала схід Європи у 1917-1920 роках. Сутнє значення СС-ів було і на віки залишиться у тому, що вони перші в новітній історії України були дужою зорганізованою силою, яка направду, і з сентименту і глибини свідомості, була соборницькою та свій всеукраїнський характер доказувала мечем і вогнем. Це єдина організація, про яку не можна казати, що вона “галицька” чи “наддніпрянська”. Соборність духу в січово-стрілецькій організації дійшла до того ступеня досконалості, що всі окремі члени, від простих рядовиків до найвищих страших включно, затратили у собі питоменні риси різних окремих частин великого українського народу, витворені під впливом різних і географічних, і топографічних, і політичних, і культурних місцевих обставин. Січові стрільці були великим історичним експериментом, який довів українцям, що проблема кордонів для нації, свідомої свого імені, своєї гідності, своїх ідеалів і своїх конкретних цілей, - не існує. Січові стрільці були тими вчителями, які навчали всіх своїх земляків, що не має значення, де хто з українців народився, де є і до діє: має значення, ким і чим він себе почуває.

Були і є. Бо проклін партикуляризму вічно ще тяжить на деяких відломах сучасного покоління і в майбутньому може ще накоїти величезні лиха. Бо проблема “ми” і “ви”, між якими були колись та й нині є політичні кордони не минулася. Бо з волі лихої долі не завершився ще остаточно й без решти процес перетоплювання різних частин народу в одну велику націю, не тільки з одною мовою та одною культурою, але й одною політичною думкою.

Ця книжка є поклоном для січового стрілецтва, що було могутнім двигуном у тому процесі і на своїх прапорах несло вічно актуальне українське імперативне гасло: єдність національного духу, єдність всеукраїнської думки.

Список використаної літератури.