включена зараз у процес історичного примирення, який іде паралельно і наслідує німецько-польське та франко-німецьке примирення. Це – інтеґральна частина процесу розбудови Европи, яка здійснюється через загальне примирення та ґарантування безпеки. Цей процес відчиняє двері Україні для зближення та творення органічних зв'язків з НАТО та ЕС. Колись, у майбутньому, українці будуть самі вирішувати, куди вони хочуть скерувати ці мости, і наскільки глибокими мають стати ці органічні зв'язки. Але наслідування европейського досвіду, процес розбудови справжньої безпеки залучає теж реґіональну співпрацю. Зараз, наприклад, мова йде про коридор для нафти, який би сполучив Польщу і Україну через Чорне море до Азербайджану. Це частина процесу творення органічних зв'язків та формування розвиненої структури Европи. Але окрім наслідування, Україна стоїть перед процесом перевизначення своєї ролі. Існування незалежної України не є ні антиросійським, ні антипольським політичним чинником, з іншого боку, її існування спонукає до переосмислення взаємозв'язків з Польщею та Росією.
З Польщею повторне визначення взаємовідносин через примирення робить свій внесок до творення більшої Европи, з Росією – допомагає трансформувати саму Росію. І власне тому, на мій погляд, один з найважливіших аспектів незалежности України – це дія і вплив, який вона чинить на Росію для її перевизначення.
Цей вплив змушує Росію визначитись з двома ключовими запитаннями – що таке Росія і де вона зараз знаходиться? Упродовж останніх 400-500 років відповіді на ці запитання були дуже різні. Вони були глибоко пов'язані з їх імперіялістичними ідентифікаціями. За наших умов відповідь має бути іншою.
Хоча зараз багатьом росіянам боляче погодитись з цими фактами і визнати їх, але перевизначення Росії допоможе створити нову ситуацію в Европі, і це має дуже важливе історичне значення для України. Крім цього, переорієнтацію української ролі можна застосувати до того великого утворення, яке зветься СНД. Адже незалежна Україна надає СНД повторне визначення, яке не є вже лише іншою назвою для СРСР. Це означає, що СНД є структурою для економічної співпраці на підставі основного принципу, яким є національна суверенність. Це не суперполітична організація – це організація економічної співпраці незалежних держав, що є дуже важливим. Зокрема, це допомога Росії конструктивно відповісти на ці два стратегічно важливі запитання – де є Росія і що таке Росія?
Роль України для Росії – наслідування европейського досвіду та перевизначення стратегічного значення України. Я вважаю, що кожна по-різному, Польща та Україна є критичними гравцями у розбудові нової реальности на европейському континенті, який протягом цілого століття пережив великі випробування і витворив чимало небезпек, небачених досі в західному світі. Ми мали дві жахливі світові війни та інші катаклізми. Україна і Польща через наслідування і переосмислення допомагатимуть формувати нову Европу. Своїми зусиллями допоможуть закрити жахливі сторінки історії.
Отже, з погляду Вашинґтона, найважливішим у стратегічній ролі Польщі та України є співпраця між цими двома країнами. Це критично-важлива історична місія, яку ці дві країни намагаються сьогодні наслідувати. І я думаю, що Львів, виходячи з своєї поважної творчої, часом болісної, історії, буде відігравати дуже важливу роль для досягнення успіху у цій стратегічно-важливій
В історії братніх українського і польського народів є чимало прикладів щирого добросусідства, спільної боротьби за спільні ідеали, однак є й чимало сторінок, які не повинні служити нам прикладом. Історію не перепишеш. Але минуле не повинне затіняти майбутнє.Нова ера в українсько-польських стосунках розпочалась ще наприкінці горбачовської “перебудови”, коли представники Народного Руху України налагоджували контакти з діячами “Солідарности”.
На міждержавний рівень стосунки між нашими країнами вивів візит до столиці на той час ще радянської України у жовтні 1990 року міністра закордонних справ Польщі Скубішевського. Була підписана українсько-польська Деклярація про дружбу і співпрацю. Вона містила усі ознаки міждержавного договору. Передусім стверджувалась непорушність кордону між УРСР і Польщею і констатувалась відсутність територіяльних претензій між сторонами.
Посилаючись на “позитивний спадок тривалих відносин” і “національно-культурну спорідненість наших народів”, обидві сторони зобов’язувались забезпечувати права відповідних національних меншин.
Особливо важливим пунктом було проведення переговорів про обмін дипломатичними представництвами. Так наповнювалась змістом Деклярація про суверенітет, прийнята Верховною Радою України у липні того ж року. Українсько-польська Деклярація засвідчила, що Україна бачить себе центральноевропейською країною, історія якої визначатиме її геополітичні орієнтири.
2 грудня 1991 року, відразу ж після всеукраїнського референдуму Польща стала першою державою, яка визнала незалежну Україну. Це знаменна віхова дата в новітній історії наших народів. Можна спільно подумати як її відзначати.
У травні 1992 року між обома країнами був підписаний основоположний договір, який ґрунтувався на положеннях деклярації, але охоплював весь спектр двосторонніх стосунків включно з співпрацею у військовій сфері. Наші народи ще раз підкреслили небажання бути фігурами у чужій політичній грі, засвідчили прагнення творити незалежну політику, керуючись національними інтересами.
Але по-справжньому наші стосунки активізувались 1995 року, коли відбулося чимало важливих зустрічей між президентами і керівниками урядів обох країн. Була підписана низка міждержавних документів, що вивело наші стосунки в ранґ стратегічного партнерства.
Польща, яка віддавна однозначно визначилась з власними геополітичними орієнтирами, суттєво посприяла Україні в її прийнятті до Ради Европи та Центральноевропейської ініціятиви і принципово підтримує нас у приєднанні до Угоди про вільну торгівлю у Центральній Европі (ЦЕФТА). Натомість Україна займає принципово прихильну позицію стосовно вступу Польщі в НАТО, вбачаючи у поступальній інтеґраційній ході Польщі перспективи реалізації свого европейського покликання.
За останні роки українці й поляки багато зробили для подолання певних неґативних стереотипів у