взаєминах, що складались століттями. І нас, львів’ян, не може не тішити стан сучасних українсько-польських стосунків, але він не відповідає потенціялові наших країн. На жаль, сьогодні з різних причин динаміка розвитку національних економік дедалі більше різниться, що може зрештою спричинитись до політичних розбіжностей. А сьогодні діалог з західними партнерами достойно ведеться переважно в політичній площині. Важливо не втратити напрацьованого.
Проте економіка України нині не має відповідних параметрів для серйозних розмов щодо інтеґрації з Заходом. Відсутня належна мікроекономічна основа для радикальної макроекономічної трансформації суспільства. У нас ще не сформований відповідний прошарок носіїв нових ринкових відносин. Наші підприємства не спроможні витримати міжнародну конкуренцію, як через брак технологічних і фінансових можливостей, так і через відсутність відповідних інституційних передумов. Отже, економічна інтеґрація з Заходом – питання поки що, радше, риторичне.
Натомість на Сході технологічні зв’язки між колишніми радянськими республіками розірвані. Немає потреби говорити про дошкульність проблем, пов’язаних з енергоносіями, чи скажімо, останньої фінансової кризи в Росії. Не сприяють нашому зближенню із східним сусідом демарші окремих високих російських політиків.
У засадничій багатовекторності нашої зовнішньої політики було б очевидно необачно надати перевагу якомусь векторові, але, скажімо, вектор руху світової міґрації, як і колись, має західний напрям, що неспростовно свідчить про якість економічних і суспільно-політичних параметрів (країн Заходу). Так би мовити, простий народ визначився.
Сьогодні, коли розв'язано питання вступу Польщі в ЕС та НАТО, межа цих стандартів визначається нашим кордоном. Україна поступово потрапляє у невизначену “нічийну” зону. Складається ледь не патова ситуація.
Щоправда, інтеґрація у европейські та евроатлантичні структури, проголошена стратегічним курсом України. І зрозуміло, з огляду на перспективи европейської інтеґрації було б нерозумно ухилятись від своєї долі. Але як нам практично достосуватись до сучасних стандартів і параметрів розвинутих европейських країн?
Без перебільшення, питання з ким і як інтеґруватись, стоїть у центрі уваги нашого суспільства. Проте на це запитання маємо забагато відповідей.
Власне зараз хочу запросити до слова професіоналів – політиків, дипломатів, учених, котрі зробили честь організаторам конференції, погодившись взяти у ній участь, щоб спільно пошукати варіянти відповідей, гідні майбутнього наших народів.
Звертаюсь, зокрема до наших братів поляків: ми повинні дбайливо берегти спільно напрацьований “позитивний спадок” , не витрачати даремно енергію на неконструктивні ідеї чи акції, відповідально і достойно ставитись до майбутнього. Адже на великій шахівниці світу ми приречені бути поруч (рівновеликими фігурами одного кольору). Ми – дві великі християнські держави у центрі Европи, і, творячи майбутнє, повинні виходити у взаєминах з християнських моральних засад, загальнолюдських вартостей демократичного суспільства.
Література
Політична історія XX століття. Київ 2001 р.
Політична історія України посібник. Київ 2001 р.
Історія України. Курс лекцій. Київ “Либідь” 1992 р.
4. Жуковський А., Субтельний О. „Нарис історії України”. Львів 1991р.
4. „Історія України” Крип’якевич І. – Дальницький М., Доповна Є.Гринієм. Львів 1991р.
5. Газета „Поліття” Україна в ХХ столітті.
6. О.Д.Бойко „Історія України”. Київ. 2002р.
