Коли стало очевидно, що українська опозиція не змогла досягти усунення Л.Кучми від влади та антивладні настрої всередині країни почали вщухати, у США на зміну обуренню недотриманням принципів демократії в Україні прийшло усвідомлення того, що втрата хоч і недемократичної, але все ж таки важливо розташованої України на користь Росії стала б серйозним ударом для реалізації національних інтересів США. Зміна у настроях США проявилася в ході уже згадуваного візиту до України американського міністра оборони Дональда Рамсфельда на початку червня 2001 року, під час якого найгостріші та найактуальніші теми внутрішнього життя України не були озвучені: "касетний скандал", корупція, ініційований Ю.Тимошенко процес призначення референдуму про підтримку українським народом Л.Кучми в якості президента, відставка уряду на чолі з В.Ющенком. Така "неувага" з боку Вашингтона остаточно підірвала сили української опозиції та сприяла утвердженню позицій Президента України.

На початку липня відбувся візит генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона, який заявив про "тверді наміри альянсу не полишити Україну наодинці у той час, як вона прокладає свій шлях у майбутнє". Наприкінці липня відбувся візит в Україну радника президента США з питань національної безпеки Кондолізи Райс, під час якого вона після зустрічі із президентом України все ж таки зустрілася із представниками українських неурядових організацій.

Висновок

На завершення утримаємося від однозначного прогнозування подальшого розвитку україно-американських відносин. Адже сьогодні це дійсно поворотний пункт, від якого ці відносини можуть піти різними, а можливо й більше - протилежними - шляхами. Великою мірою вони будуть визначатися майбутніми подіями в Іраці: якщо бомбардування Іраку Сполученими Штатами стане реальністю, наскільки успішним воно буде та яку ціну доведеться заплатити США за неї. Безперечним є те, що, як і завжди, у вирішенні української "проблеми" вони будуть перш за все виходити із власних національних інтересів. Якщо іракська кампанія буде успішною, Україна може сподіватися на послаблення напруги навколо обвинувачень. Якщо в їх інтересах буде чекати на зміну влади в Україні у 2004 році, ймовірно, про українські "Кольчуги" в Іраці скоро "забудуть". Якщо ні - скоріше за все, США будуть намагатися показати, що до своїх намірів щодо покарання порушників санкцій вони ставляться з усією серйозністю.

Накладення санкцій на Україну та відсторонення від її гострих внутрішніх проблем може призвести до збільшення вже наявних сьогодні авторитарних тенденцій вищої державної влади в Україні. Відсторонюючись, США таким чином ризикують "виростити" ще одного диктатора на зразок Саддама Хусейна чи Александра Лукашенка в особі Леоніда Кучми. Великою мірою подальший хід розвитку подій буде залежати від того, наскільки сильною та конструктивною виявить себе українська опозиція. Успішність організованої нею акції "Повстань, Україно" у поєднанні з жорсткою позицією США могла б призвести до усунення Л.Кучми від влади та широкомасштабні державні перетворення в Україні.

Література:

1 Garnett, Sherman. "U.S.-Ukrainian Relations: Past, Present, and Future"// Harvard Ukrainian Studies Special Issue. "Ukraine in the World. Studies in the International Relations and Security Structure of a Newly Independent State". Volume XX, 1998, pg.104.

2 Гарань О. Розпад СРСР і українське питання в політиці США // Сучасність.-1995.-№4.-С.75.

3 Дубовик В. Політика США по відношенню до незалежної України (1991-1994 рр.) Аналіз концепцій американської політології // Автореферат дисертації на здобуття звання к.п.н. - Одеса, 1996.-С.8.

4 Щербак Ю. Позначені безпрецедентним динамізмом // Політика і час. - 1996. - №11.-С.4-5.

5 Pavliuk, Olexandr. "An Unfulfilling Partnership: Ukraine and the West, 1991-2001". Ненадрукований рукопис автора.

6 Див.: там само.-С.106-113.

7. Див.: Камінський Є., Дашкевич А. Політика США щодо України. - К., 1998.-С.534.