РЕФЕРАТ

на тему:

„Україна – Чехія – Словаччина – рівнів взаємовідносини”

План

Вступ.

1. Українсько-чеські відносини.

2. Українсько-словацькі відносини

Література.

Вступ

На рубежі тисячоліть особливо гострою стає потреба звертатися до сакраментальних проблем людського буття, до долі країни і світу в цілому, прагнення вписатися в цей історичний інтер'єр. Значення подій і явищ кінця минулого століття полягає в тому, що в них відобразилися кардинальні зміни у геополітичній ситуації в світі: розпався Радянський Союз, змінився суспільно-політичний устрій в колишніх соціалістичних державах Центральної та Східної Європи, об'єдналась Німеччина, почав активно розширюватися Північноатлантичний альянс, економічно і політично посилюється Європейський Союз.

На міжнародній арені з'явився цілий ряд нових держав, які в свій час входили в зону сухопутної могутності, серед них — незалежна держава — Україна.

Як новостворена держава, Україна прагне усвідомити себе в геополітичному контексті і в контексті розвитку світової цивілізації, визначити, в чому полягають її пріоритети, реальні національні інтереси і виробити стратегію і тактику реалізації останніх.

Політична історія переконливо свідчить: спілкування українського народу з іншими народами було більш інтенсивним у період повної або неповної державності. Також і світ більше знав про Україну і виявляв до неї інтерес в період державності, а в періоди бездержавності Україна опинялась на периферії міжнародних контактів.

За своїми геополітичними складовими (територією, населенням, природними ресурсами) Україна сьогодні є помітним державним утворенням у світовій розстановці сил. В Україні розташований географічний центр Європи. Площа нашої держави в її сучасних кордонах складає 603,7 тис.кв.км. За цим показником Україна посідає друге місце в Європі, поступаючись лише Росії. В Україні проживає близько 50 млн.чол., це — шосте місце в Європі (після Росії, Німеччини, Італії, Великобританії та Франції). Україна виступає у світовій ієрархії країн як середня за величиною і рівнем розвитку держава, якій однаково далеко як до найбагатших та найпотужніших країн, так і до тих із них, що є найбіднішими на планеті.

У термінах класичної геополітики українську геостратегію сьогодні визначають дві головні парадигми: Євразійська та Євроатлантична, хоча останнім часом все більш актуальною стає Чорноморська. Специфіка геополітичних координат України полягає в її належності одночасно до двох регіонів — Європи та Євразії, причому в обох регіонах Україна займає периферійне положення.

1. Україно-чеські взаємовідносини

Дипломатичні відносини між Україною та новоутвореною Чеською Республікою були встановлені у січні 1993 року, однак історія українсько-чеських взаємин сягає у глибину сторіч. Відомо, наприклад, що київський князь Володимир Великий одружився з чешкою, а Кунгута Ростиславна стала дружиною чеського короля Отокара ІІ з династії Пршемисловців. Поразка чехів у битві на Білій Горі (1620) призвела до значної еміграції з чеських земель на територію сучасної України. Одним з перших чехів, який залишив визначальний слід в історії України, став гетьман і автор першої української конституції Пилип Орлик.

Період національного відродження слов’янських народів (кінець XVIII – друга половина ХІХ ст.) був ознаменований небувалим посиленням взаємного інтересу до народних звичаїв, фольклору, літератури. На Слов’янському з’їзді в Празі в 1848 році т.зв. "українське питання" було вперше винесено на розгляд міжнародного форуму. В 1876 році у Празі побачило світ перше нецензуроване видання „Кобзаря".

У період між двома світовими війнами десятки тисяч наших співвітчизників, які змушені були залишити Україну після приходу до влади більшовиків, отримали в Чехословаччині максимально широкі можливості для реалізації своїх національних потреб. Тут друкувалися українські газети, часописи, діяли видавництва, середні та вищі навчальні заклади (зокрема, Український вільний університет), музеї, товариства тощо. У видатного чеського художника М.Швабінського у Празі вчився В.Касіян, тут жили і творили поети О.Олесь, Є.Маланюк, О.Ольжич.

Нинішній етап відносин між незалежними Україною і Чеською Республікою характеризується динамічним розвитком співробітництва в політичній, економічній та культурній сферах, активним формуванням договірно-правової бази (понад 70 міждержавних, міжурядових, міжвідомчих договорів, угод та протоколів), розвитком неформальних міжлюдських контактів. Яскравим прикладом такого співробітництва є хоча б той факт, що в 1995 році Україна стала членом Ради Європи під час головування у цій організації та за активної підтримки Чеської Республіки.

Особливої динаміки українсько-чеські контакти набули після того, як в 1995 та в 1997 роках відбувся обмін державними візитами Президентів України Л.Д.Кучми та Чехії В.Гавела. Офіційний візит до Чехії в 2003 році Міністра закордонних справ України А.М.Зленка започаткував якісно новий етап у двосторонніх відносинах з урахуванням членства Чехії в ЄС і НАТО. Як зазначається у схваленій Парламентом ЧР Концепції зовнішньої політики, Чеська Республіка розглядає Україну як важливу європейську країну, від якої залежить стабільність в Центральній та Східній Європі, високо оцінює політику України на євроатлантичному напрямі, докладатиме зусиль для розширення взаємовигідного українсько-чеського економічного співробітництва.

Чеська Республіка підтримує євроінтеграційний курс України, твердо дотримуючись позиції, що Європейський Союз має бути відкритим для всіх європейських держав за тієї умови, що організація їхнього політичного та економічного життя відповідає визначеним критеріям, прагне відігравати провідну роль у виробленні та практичній реалізації "східного вектору" Спільної зовнішньої та безпекової політики Євросоюзу, в першу чергу, - стосовно України.

Офіційна Прага вітає також намір України отримати членство в НАТО і готова надавати їй в цьому необхідне сприяння. Особливо яскраво чеська сторона це продемонструвала під час Празького саміту НАТО в листопаді 2002 року, який мав для України надзвичайно важливе значення в плані започаткування принципово нового виміру в наших відносинах з Альянсом.

Враховуючи близькість підходів двох країн з більшості актуальних питань світової політики, в т.ч. щодо оцінки