Маючи достатньо великий досвід участі у діяльності ООН (протягом останніх років представники України і Чехії головували на сесіях ГА ООН), обидві країни є важливими партнерами з точки зору зміцнення їх позицій у цій глобальній організації, активно співпрацюють в питаннях взаємної підтримки на виборах до структур ООН. Зокрема, нещодавно Чехія підтримала кандидатури України на виборах до складу Комісії ООН з наркотичних засобів, до Виконавчої Ради ЮНЕСКО, а також до Економічної та Соціальної Ради ООН. Обидві країни мають спільну позицію щодо того, що безумовним пріоритетом у діяльності ОБСЄ має бути вжиття активних та рішучих кроків у напрямі остаточного врегулювання т.зв. "заморожених" конфліктів на територіях країн СНД. Під час свого головування протягом липня 2003 року - липня 2004 року у Вишеградській четвірці (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) ЧР активно підтримала ідею істотного розширення співробітництва цього неформального міжнародного об’єднання з Україною в нових умовах членства країн четвірки в ЄС - насамперед, щодо передачі євроінтеграційного досвіду, а також у сфері юстиції та внутрішніх справ.

За обсягом товарообіг з Чехією Україна посідає друге місце серед країн СНД та Балтії (після Російської Федерації) і дев’ятнадцяте місце – серед інших країн, з якими Чеська Республіка має торговельно-економічні зв’язки. У свою чергу, порівняно невелика Чехія є вісімнадцятою у списку торговельних партнерів України. У 2003 році рівень товарообороту між нашими країнами вперше за десять років сягнув позначки у 609,8 млн. доларів США. Основними українськими експортерами до ЧР є Полтавський та Криворізький гірничозбагачувальні комбінати, металургійні підприємства ім. Ілліча (Маріуполь), „Азовсталь”, „Запоріжсталь”, „Алчевський”, фірма „Інтерпайп”, хімічні підприємства ВАТ „Стирол” та ВАТ „Рівнеазот”, „КриворіжНДІБудмаш”, „УкрграфітПВП”, АТ „Дніпрошина”. На ринку авіаперевезень успішно працює компанія „Аеросвіт”.

Важливою складовою українсько-чеського співробітництва є реалізація спільних проектів в сфері інвестування, промислової кооперації, сільського господарства. Серед таких проектів - участь чеської сторони у модернізації діючих та спорудженні нових українських АЕС, модернізації об’єктів теплоенергетики, транспортному машинобудуванні, співробітництво у вирощуванні, переробці ріпаку та подальшому виробництві з нього в Україні біопалива, виробництво в Україні за допомогою сучасних технологій шин для колісної техніки.

Надзвичайно важливим кроком як у двосторонніх торговельно-економічних відносинах, так і в рамках приєднання України до СОТ стало підписання у березні 2003 року українсько-чеського Протоколу про доступ на ринки товарів та послуг.

2. Українсько-словацькі відносини

Україна однiєю з перших країн свiту 1 сiчня 1993 року визнала державну незалежнiсть Словацької Республiки. Мiж державами встановленi дипломатичнi вiдносини, у Братиславi та Києвi діють, відповідно, українське i словацьке посольства. У 2000р. відкрито Генеральне консульство СР в м.Ужгород, у 2003р. – Генеральне консульство України в м.Пряшів.

29/30 червня 1993 року Президент Словацької Республiки М.Ковач перебував в Українi з офiцiйним вiзитом, пiд час якого було пiдписано Договiр про добросусiдство, дружнi вiдносини i спiвробiтництво мiж Україною i Словацькою Республікою. Саме добросусідство, дружні відносини та співробітництво є найбільш характерними рисами українсько-словацьких відносин.

Широкі можливості для всебiчного взаємовигiдного спiвробітництва мiж Україною i Словацькою Республiкою зумовленi багатьма об'єктивними факторами: наявнiстю спiльних кордонiв; глибокими iсторичними та культурними зв’язками наших народiв; вiдсутнiстю будь?яких взаємних територiальних претензiй; традицiйними господарськими зв'язками, взаємодоповнюючим характером нацiональних економiк; iснуванням досить чисельної української меншини в Словаччинi та словацької - в Україні.

Водночас, у початковий період розвитку українсько-словацьких відносин їм бракувало належної динамічності та цілеспрямованості. На певних етапах позначалися проблеми внутрішньої трансформації, зовнішні чинники, відсутність чіткої стратегії двосторонніх відносин та координації в реалізації стратегічних зовнішньополітичних пріоритетів.

Нинішній етап розвитку українсько-словацьких відносин характеризується позитивною динамікою та їх виходом на рівень конструктивного партнерства у всіх сферах політичного, економічного та гуманітарного співробітництва. Відбувається інтенсифікація політичного діалогу на найвищому рівні, що має вагомий вплив на наповнення двосторонніх відносин конкретним змістом. Підтвердженням цьому останнім часом стали робочий візит в Україну колишнього Президента СР Р.Шустера (7 червня 2004 р.), перший за останні 9 років офіційний візит в Україну Голови Уряду СР М.Дзурінди (21-22 червня 2004 р.), зустріч Президента України Л.Д.Кучми з новим Президентом СР І.Гашпаровичем у рамках Стамбульського самміту НАТО (29 червня 2004 р.) та офіційний візит в Україну Віце-прем”єр-міністра, Міністра економіки СР П.Руско (9-10 липня 2004р.).

Цьому процесу сприяє, насамперед, спільність головних зовнішньополітичних пріоритетів України і Словацької Республіки - інтегрування до європейських та євроатлантичних структур, близькість або співпадіння позицій двох країн з найважливіших питань міжнародного життя, а також відсутність в українсько-словацьких відносинах проблем політичного характеру.

У ході зазначених візитів сторони обмінялися думками щодо сучасних тенденцій світової та європейської політики в умовах розширення ЄС та НАТО, взаємодії двох держав на міжнародній арені, та визначили оптимальні шляхи подальшого розвитку двостороннього співробітництва в різних сферах. Словацькою стороною було підтверджено намір активно підтримувати євроінтеграційний курс України та готовність передати нашій державі набутий нею інтеграційний досвід.

Досягнутий в останні роки високий рівень політичного діалогу позитивно позначився і на розвитку двостороннього економічного співробітництва. У 2003