Сьогодні ключове місце в процесі адаптації національного податкового законодавства до норм та вимог угод СОТ i виконання обов’язків, узятих на себе українською стороною перед державами — членами ЄС, відводиться прийняттю Податкового кодексу України — документа, що уособлює основні зусилля з реформування податкового законодавства нашої країни.
Більшість невідповідностей законодавства України нормам та вимогам угод СОТ уже усунено в прийнятому 29 листопада 2001 р. у другому читанні проекті Податкового кодексу України.

Зважаючи на необхідність подальшої гармонізації законодавства України з нормами i принципами СОТ, ряд положень проекту Податкового кодексу України спрямовано на забезпечення однакових умов оподаткування для всіх платників податків: як українських, так i зарубіжних. Разом з ліквідацією низки податкових пільг це створить єдине правове поле діяльності, рівноправними партнерами на якому виступатимуть як вітчизняні, так i зарубіжні підприємці.

На жаль, як свідчить минулорічний досвід, Верховна Рада України досить часто не підтримувала законодавчі пропозиції уряду, спрямовані на приведення законодавства України у відповідність з вимогами СОТ та законодавством ЄС. Так, зокрема, при прийнятті проекту Податкового кодексу у другому читанні до нього включено пропозиції народних депутатів щодо перенесення до цього проекту деяких чинних норм податкового законодавства, скасування яких є необхідною умовою вступу до СОТ.

Таким чином, в умовах підготовки проекту Податкового кодексу України до розгляду у третьому, заключному, читанні необхідно, щоб дії Верховної Ради i уряду України були зосереджені на виконанні спільної мети — здійсненні якісної гармонізації національного законодавства з нормами i вимогами СОТ.

Висновок

На світовому ринку проти українських експортерів досі велася торгова війна. Перед українськими товарами зводилися все нові бар’єри. Металопрокат, що є одним з основних предметів українського експорту, користувався особливою увагою численних антидемпінгових розслідувань. Безумовно, підприємствам України складно конкурувати на рівних з іноземними компаніями. Для реструктуризації і модернізації промисловості бракує інвестицій. За останні 10 років українські експортери більше як 80 разів були звинувачені компаніями і урядами інших країн в нечесній торговій практиці, в основному у “демпінгу” – продажу експортованих товарів за цінами нижчими за нормальні ринкові, чи навіть нижчими за собівартість. Після розслідувань на український експорт дуже часто накладалися штрафні санкції в формі підвищення ввізного мита.

Не вдаючись до обговорення справедливості цих санкцій, можна відзначити, що такі звинувачення свідчать про проблеми, з якими стикається Україна, ведучи торгівлю в умовах міжнародної конкуренції, а також про ворожість, з якою сприймаються окремі галузі української промисловості в зовнішньому світі. На думку експертів, виходом з ситуації може стати диверсифікація експорту і освоєння нових регіональних ринків. Та найголовніше – якнайшвидший вступ до Світової організації торгівлі (СОТ).

Вступ України до СОТ — процес незворотний і треба бути готовим до того, що крім певних вигод, які отримає Україна, їй не уникнути і низки серйозних проблем. Однак треба бути готовим до цього, необхідно випередити їх виникнення.

Розуміючи, що з кожним роком процес вступу до СОТ стає все проблематичнішим, все-таки не варто забувати і про те, що зайва поспішність в питаннях вступу і невиправдані уступки можуть привести до досить важких наслідків для української економіки.

Список використаної літератури

1. Історія України. Короткий огляд, Дрогобич, 1992 р.

2. В.І.Танцюка. Політична історія України. Посібник, Київ, 2001 р.

3. Морген тау Г. Политические отношения между нациями. Боротьба за власть и мир // Соціально-політичний журнал. – 1997. - №2.

4. Навчальний посібник П.Циганкова „Международные отношения” (М., 1996).

5. П.Циганов. Социально-политические науки. – 1991. - № 5. – с. 82-96.