План

Вступ

І. Україна у складі СРСР (до ІІ світової війни).

1.1. Зміни у складі населення України.

1.2. Конституція УСРР 1937 p.

1.3. Компартія в політичній системі суспільства.

1.4. Антицерковна політика влади в Україні.

1.5. Сталінізм і його провідники в Україні.

1.6. Терор 30-х років в Україні.

1.7. Згортання українізації.

ІІ. Українська радянська республіка після ІІ світової війни.

2.1. Становлення Української радянської республіки після ІІ світової війни.

2.2. Післявоєнна відбудова.

2.3. Хрущовська відлига та Дисидентський рух.

ІІІ. Суспільно-політичний устрій УРСР.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Радянська Україна була одним з Ініціаторів створення СРСР. Делегати VII Всеукраїнського з їзду Рад, який зібрався 10 грудня 1922 року в Харкові, отримавши телеграму 6. І. Леніна: «Вітаю Відкриття Всеукраїнського, з їзду Рад. Одним з важливих: питань, яке доведеться розглянути з'їзду, є питання про об'єднання республік», одностайно підтримали ленінську ідею створення СРСР.

30 грудня 1922 р. І Всесоюзний з'їзд Рад, що відбувся у Москві, прийняв Декларацію і Союзний договір про створення багатонаціональної держави - Союзу Радянських Соціалістичних Республік на принципах добровільності, повного рівноправ’я, суверенітету й співробітництва.

Створення СРСР стало одним з вирішальних факторів, які забезпечували сприятливі умови для створення суспільства на соціалістичних засадах з метою прискореного соціально-економічного й культурного розвитку, зміцнення оборонного потенціалу країни в умовах капіталістичного оточення. Величезні перспективи відкрилися перед Україною. У результаті здійснення курсу на соціалістичну індустріалізацію, колективізацію сільського господарства і куль-турну революцію, зміцнення багатонаціональної держави на місці колишньої Російської Імперії була створена одна з наймогутніших держав світу. У1937р. СРСР посідав по промисловому виробництву перше місце в Європі І друге в світі після США. (Нагадаємо, що, в 1913 р. Росія за загальним обсягом промислового виробництва посідала 5-е місце в світі після США, Німеччини, Англії, Франції). На цей час глибокі зміни відбулися в економічному, культурному житті країни, соціально-класовій структурі радянського суспільства, економічною основою якого стала суспільна власність на засоби виробництва. Утвердився соціалістичний спосіб виробництва. Однак справі будівництва соціалізму в СРСР багато шкоди завдало те,, що на рубежі 1928-1929 рр. Й. Сталін, його найближче оточення і ті, хто його підтримував, здійснили відхід від ленінської концепції і ленінських принципів будівництва соціа-лістичного суспільства. У країні утвердилась командно-адміністративна система з вольовими методами керівництва, відбулась деформація суспільства. Наслідки цього відомі, і це тема для окремої розмови.

Трудящі Української РСР завдяки допомозі інших союзних республік домоглись величезних успіхів у соціалістичному будівництві. Створювались нові Фабрики й заводи, виникали й розвивались нові галузі промисловості, здійснювався перевод народного господарства на нову технологічну основу. На кінець другої п'ятирічки на ""нових і повністю реконструйованих старих підприємствах випускалося чотири п'ятих всієї промислової продукції.

І. Україна у складі СРСР (до ІІ світової війни)

1.1. Зміни у складі населення України.

Громадсько-політичне життя України наприкінці 20-х - у 30-ті роки розвивалося під впливом суперечливих факторів.

Соціальний склад населення кардинально змінився. Зникли економічно активні в 20-ті роки категорії приватних торговців, власників підприємств, помітно зросла чисельність робітників - з 1770 тис. до 4578 тис. чол. у 1940 р. їх питома вага у населенні республіки досягла третини. Джерела поповнення робітничого класу були різноманітні. Вугільна промисловість Донбасу, новобудови республіки та ряд інших галузей господарства, де переважала важка ручна і малокваліфікована праця, поповнювалися в основному за рахунок українського селянства. У машинобудуванні, деяких інших галузях важкої і леткої промисловості, де були високі вимоги до рівня кваліфікації, поповнення йшло за рахунок вихідців із робітничого середовища, кустарів і ремісників, різних верств міського населення, як українців, так і представників інших національностей. У цілому, частка представників корінної національності серед пролетаріату в 20-30-ті роки в України істотно збільшилася.

Загальна чисельність службовців і спеціалістів народного господарства, освіти, культури, науки збільшилася з 549 тис. у 1928 р. до 2 млн. чол. у 1940 р. Понад 25% їх мали середню і вищу освіту.

Індустріалізація супроводжувалася бурхливим розвитком міст. У 1926-1939 рр. чисельність міських жителів УСРР подвоїлася і досягла третини населення республіки, надзвичайно загостривши житлову проблему. Характерно, що міста в ці роки зростали переважно за рахунок місцевого українського населення. У 1920р. українців серед міських жителів УСРР була лише третина, в 1939 р. - понад 58%.

Переміщення людей з одних соціальних груп до інших супроводжували швидкою ломкою їх психології, способу життя, втратою усталених традицій, Які вироблялися століттями. Ці процеси були наслідком прямого насильства влади і тому сприймалися мільйонними масами, особливо примусово пролетаризованим сільським населенням, болісно.

Разом з тим роки індустріалізації й колективізації позначені інтенсивним соціальним рухом по «вертикалі» - з «низів» нової соціальної піраміди, яка активно формувалася в роки радянської влади, «вгору». Більшовицька партія сприяла висуванню рядових робітників і селян на керівні пости, відкривала перед ними двері вищих та середніх навчальних закладів. В органи державного управління, господарський, партійний апарат, в офіцерський корпус Червоної Армії, органи державної безпеки, міліцію, до керівництва колгоспами, радгоспами, торговель-ними підприємствами прийшли десятки тисяч робітників і селян.

Радянські керівники ставили собі в заслугу побудову суспільства, вільного від експлуатації людини людиною. Насправді, знищивши стару соціальну піраміду, вони побудували нову, небачену раніше. У Радянському Союзі формувався новий правлячий клас - номенклатурна верхівка партійно-державного й господарського апарату, яка була забезпечена всіма матеріальними благами і відгороджена від мільйонів своїх співгромадян щільним частоколом різноманітних привілеїв.

1.2. Конституція УСРР 1937 p.

Соціально-економічні та політичні зміни, що відбулися в СРСР у 20-30-ті роки, правляча більшовицька партія розглядала як процес соціалістичного