Конституційним законом 1.02.1944 поширено компетенції УРСР на зовн. справи й оборону творенням союзно-респ. наркоматів (згодом мін-ств з цих ділянок). З кін. 1940-х pp. припинено призначення мін. оборони УРСР.

По смерті Сталіна дійшло до деяких змін у державно-правовому статусі УРСР. Від кін. 1950-х pp. поширено права виборних рад по лінії так званої демократизації і більшої участи рад у розв'язуванні державних справ у Верховній Раді УРСР створено постійні комісії, які збираються раз на 3 місяці на короткі сесії для розгляду їм доручених справ. Крім попередніх комісій (мандатної, законодавчих передбачень, закордонних справ і старійшин), утворено комісії: планово-бюджетну, важкої промисловості, легкої і харчової промисловості, місцевої промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку, сіль. господарства, комунального господарства і побутового обслуговування, торгівлі, освіти й науки, культури, охорони здоров'я і соціального забезпечення, охорони природи, молоді (за станом на 1971). Постійні комісії також утворено при місцевих радах. Серед ін. комісії, до складу яких входять і не чл. рад, мають завдання сприяти виконанню заходів місцевого управління.

У зв’язку з курсом на «розширення прав союзних республік» надано УРСР шляхом відповідних конституційних змін деякі прерогативи, які раніше здійснювалися загальносоюзними органами управління: у справах адміністративно-територіального поділу, судоустрою і судочинства, деякі права у розробленні місцевого бюджету та господарського планування. Утворення раднаргоспів та спільних республіканських Рад господарства мало на меті зміцнити республіканську автономію. УРСР одержала право у цих справах на власне законодавство, щоправда, в межах загальносоюзного законодавства і лише з доручення союзних органів. За таким самим порядком опрацьовано в кінці 1950-1960-х pp. низку нових кодексів УРСР, які вироблено на підставі загальних основ союзного законодавства; вони засадничо нічим не відрізняються від кодексів інших республік.

Подібно поширено компетенції виконавчої влади УРСР з сер. 1950-их pp. В уряді УРСР утворено деякі союзно-республіканського міністерства, які раніше не існували: зв'язку, вищої освіти (якому в УРСР підпорядковано 58 вузів), енергетики й електрифікації; збільшилося союзно-республіканських комітетів; переведено союзно-республіканського міністерства в розряд республік (торгівля, будівничих матеріалів, хлібопродуктів, юстиції, внутрішніх справ, охорони громадського порядку). Тоді ж ряд міністерств у Москві і Києві були розв'язані, а управління тими галузями перейшло на ради народного господарства. Цей децентралізаційний курс, що з нього скористалися республіканські уряди, припинився в середині 1960-х pp., і тоді відновлено центральні міністерства у Москві, а в УРСР перетворено ряд республік в союзнореспубліканські (освіта, торгівля, внутрішні справи, с.-г., заготівля, монтажні і спеціальні роботи, промислове будівництво, лісова і деревообробна промисловість, харчова промисловість, будівничі матеріали, радгоспи) або їх скасовано взагалі (юстиція, охорона громадського порядку). Так само ряд комітетів Ради Міністерств УРСР стали союзно-республіканськими комітетами; союзно-республіканське міністерство хімічної промисловості стало загальносоюзним 1970.

З кінця 1960-х pp. Рада Міністерства розрослася знову на важку централізовану бюрократичну машину з перевагою союзнореспубліканських міністерств і державних комітетів (1978 — 28 і 16 з кількома ін. підвідомчими органами) тільки при шістьох республіканських міністерствах.

Нова конституція УРСР 1978, ухвалена на зразок конституції СРСР 1977, повторює дослівно гол. статті останньої і вносить лише мінімальні зміни до структури влади: Верховна Рада обирається на 5 pp. у складі 650 депутатів; місцевої ради обираються на 2,5 pp. У складі Ради Міністрів УРСР утворено президію, яка фактично існувала й раніше, хоч вона досі не була конституційним органом. Міністерства і далі поділяються на союзні, союзно-республіканські і республіканські, яких нова конституція не перераховує. Зміни у структурі і категоріях міністерств підлягають тепер звичному законодавству. Тому що конституція не згадує прерогатив УРСР у ділянці збройних сил, вже і формально ліквідовано союзно-республіканське міністерство оборони.

УРСР формально і фактично є унітарною формацією і не має у своєму складі ніяких автономних одиниць. До 1940 була в її складі Молдовська ССР, яка перейшла на статус союзної республіки. Теперішня Кримська область УРСР до 1944 була АССР в межах РСФСР. Будучи сама централізованою одиницею, УРСР входить у ширшу централізовану структуру СРСР; органам влади останньої підлягають державні органи УРСР. Керівною силою політичної системи УРСР є КПСС, яка діє на Україні через повнотою інтегровану в неї Ком. Партію України.

Наслідуючи ін. держави, УРСР, як і 14 інших радянських союзних республік, має деякі зовнішні ознаки також держави: прапор, державний гімн і герб.

Питання суверенітету, правосуб'єктивності та природи радянської союзної республіки в колах теоретиків державного права були й лишаються дискусійними. Радянська доктрина наполягає на наявності суверенних прав союзних республік, у тому числі й УРСР. Натомість більшість західних правників заперечують суверенний характер союзних республік. Обмежена участь УРСР, як і деяких інших республік, у міжнародних взаєминах до 1923 і після 1944 надає їм лише часткову правосуб'єктність, яка не є істотною функцією української державності організму, а має лише тактичне значення для зверхньої держави — СРСР. Саме СРСР визначає доцільність чи недоцільність тих чи інших дій УРСР у зовнішніх зв'язках, маніпулюючи ними з погляду інтересів радянської великодержавної політики й інтересів панівного в СРСР російського народу. Обсяг формально окремих міжнародних зв'язків УРСР надзвичайно вузький і селективний: право на посольства здійснене лише мінімально (представництво УРСР при ООН і місія при ЮНЕСКО в Парижі; у Києві нема ні одного акредитованого дипломатичного