В 1890 роках кооперативна діяльність пожвавилася. Завдяки зусиллям відомого українського економіста М.Левицького, 29.IX.1894року в с.Февар на Херсонщині утворилась перша хліборобська спілка (артіль). Її члени об’єднали свої земельні ділянки, робочу худобу, реманент. Господарство вели спільними зусиллями, а прибутки ділили відповідно до кількості працюючих на землі. Артіллю керував староста, якого обирали голосуванням. З Херсонщини кооперативний рух поширився на Катеринославщину, Полтавщину, Чернігівщину, Київщину та Донеччину. В 1903 році М.Левицький організував ремісничі артілі у Єлизаветі, Одесі, Києві, Балті, Вінниці. У1908 році був заснований київський союз споживчої кооперації, який об’єднав 220 споживчих товариств Київщини, Поділля, Чернігівщини. Його було ліквідовано 1913 році після фінансового краху.

Виникли українські кредитні товариства. В1901 році виник перший на українських землях Союз кредитних кооператорів у м. Бердянську, в 1903—в Мелітополі (без права вести банківські операції). В 1911 році розпочав свою діяльність київський кредитний банк. Він здійснював банківські та торгово-посередницькі операції, організовував промислові підприємства, скликав кооперативні наради.

Перше західноукраїнське кооперативне товариство—торгове підприємство “Народна торгівля” було організовано в 1883 році у Львові. Спочатку воно підтримувало приватну торгівлю, проте 1907р. перетворилося на союзне об’ єднання споживчих кооперативів. “Народне торгівля” організовувала торгові кооперативи, перевіряла їх діяльність та була для них центральною організацією.

В 1898р. був створений кредитовий союз кредитовий—західноукраїнський кооперативний союз, який підпорядкував собі значну частину українських кредитних кооперативів. З усіх видів виробничої кооперації найбільше розвинулося молочарська. До першої світової війни існувало близько 100 молочарських кооперативів. Поряд з Галичиною розвивався кооперативний рух на Буковині і в Закарпатті.