У кінці 1988р. розрив між грошовою і товарною масою в Україні збільшився до 6 млрд крб. і мав тенденцію до невпинного зростання.

Центр відреагував на ці процеси надзвичайно своєрідно: 1 жовтня 1989 р. ЦК КПРС ухвалив рішення підвищити платню звільненим працівникам партійного апарату на 50— 100%.

Боротьба навколо економічної реформи 1990 р.

У 1990 р. боротьба навколо економічної реформи вкрай загострилася. Головним її питанням стала можливість співіснування ринку і соціалізму, господарської свободи і державного контролю. У травні 1990р. було опубліковано урядову програму, що передбачала перехід до ринку при жорсткому контролі держави. Програма була підготовлена під керівництвом академіка Л.Абалкіна, відомого радянського економіста Але ця програма була відкинута Верховною Радою СРСР. Після оголошення про підготовку підвищення цін виникла хвиля підвищеного, ажіотажного попиту, яка перетворила на дефіцитні майже всі товари.

Економічне становище в країні в цей час швидко погіршувалося. Це виявлялося у наростанні темпів інфляції, поглибленні дефіциту державного бюджету. В 1989-1990 рр. надзвичайного поширення набувають натуральні, або, як їх стали називати, бартерні обміни. Планові поставки повсюдно зривалися. По-перше, підприємства бажали одержати за свою продукцію реальні цінності, а не радянські карбованці, які інакше як «дерев'яними» вже й не називали. По-друге, спочатку області, а потім уже регіони, і республіки стали вимагати від підприємств виконувати перш за все замовлення свого району, а потім, після того якщо щось залишиться, віддавати на сторону.

У вересні 1990 р. М.Горбачов видав президентський указ, який зобов'язував зберегти заплановані на четвертий квартал 1990р. і на весь 1991 р. господарські зв'язки. Але цей указ не виконувався. 14 грудня 1990 р. Президент був змушений підписати новий указ, у якому говорилося про необхідність виконання... попереднього. Економічна ситуація все більше й більше виходила з-під контролю центральних відомств, партійних верхів.

Усе це в комплексі призвело до логічного результату: в 1990 р. вперше за багато років в СРСР скоротилися обсяги суспільного виробництва. Вперше за повоєнні роки національний доход України зменшився на 1,5%. Це не примножувало честі республіці. Але в цілому по СРСР зменшення становило 4,0%, а в Російській Федерації - аж 5,5%.

Таким чином економічний застій попередніх десятиліть у другій половині 80-х років так і не змінився очікуваним прискоренням. Безсистемна, сумбурна перебудова вела до незворотного розвалу народного господарства.

СПРОБИ ПОЛІТИЧНОЇ РЕФОРМИ І ЗРОСТАННЯ АКТИВНОСТІ СУСПІЛЬСТВА

Реформи в політичній системі СРСР

Охопивши у кінці 80-х років усі сфери суспільного життя, перебудова досягла найпомітніших результатів у політичній системі. Існуючі державні Інститути були не в змозі га­рантувати від застою в господарському І суспільному житті й прирікли на невдачу реформи попередніх десятиліть. Ставало зрозумілим, що простою лібералізацією політичних структур на цей раз не обійтися: потрібна докорінна перебудова системи в цілому. XIX партконференція КПРС, яка відбулася 18 червня - 1 липня 1988 р., виступила з пропозицією кардинально реформувати політичну систему. «Сьогодні треба мати мужність визнати: якщо політична система залишиться непорушною, без змін, то ми не справимося з завданням перебудови»,— заявив на конференції М.Горбачов.)

XIX партконференція прийняла ряд багатообіцяючих резолюцій: «Про демократизацію радянського суспільства і реформу політичної системи», «Про боротьбу з бюрократизмом», «Про гласність», «Про правову реформу» і «Про деякі невідкладні заходи щодо практичного здійснення реформи політичної системи країни». Реалізація закладених у цих резолюціях ідей передбачала одночасне глибоке перетворення найголовніших елементів політичної системи СРСР: партії і держави. В липні 1988 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який обговорив питання «Про практичну роботу щодо реалізації рішень XIX Всесоюзної конференції.

Осінь 1988 р. принесла нові важливі зміни. На листопадовому (1988 р.) пленумі ЦК КПРС було розглянуто питання «Про заходи щодо здійснення політичної реформи в галузі державного будівництва». На сесії Верховної Ради СРСР, яка зібралася після пленуму, було вирішено грунтовно змінити структуру, порядок формування, зміст роботи вищих органів влади. Були прийняті відповідні закони, внесені зміни і доповнення до Конституції СРСР. Вищим законодавчим органом оголошувався з'їзд народних депутатів. Метою цих змін, на думку їх ініціаторів, було «відновлення повновладдя Рад».

У кінці березня 1989 р., після чотиримісячної передвиборної кампанії, відбулися вибори народних депутатів СРСР. Проводилися вони відповідно до нового «Закону СРСР тю вибори народних депутатів».

У травні—червні відбувся І з'їзд народних депутатів СРСР. На ньому було обрано двопалатну Верховну Раду СРСР. Було введено посаду Голови Верховної Ради СРСР, на яку було обрано М.Горбачова, котрий разом з тим залишався Генеральним секретарем ЦК КПРС?

І з'їзд народних депутатів доручив Верховній Раді СРСР підготувати найближчим часом законодавчі акти, у яких би знайшов конкретний і послідовний вираз принцип повновладдя рад.

Разом з тим, підготовка до виборів і робота з'їзду справила значний вплив на активізацію суспільного життя в Україні.

Загострення національного питання в Україні

Ослабленням старої політичної системи народи Радянського Союзу скористалися для боротьби за свої національні права, за докорінний злам існуючої системи національно-державних відносин, досягнення реального суверенітету. Домогтися цього було неможливо без ліквідації унітарного характеру СРСР, подолання диктату союзного центру, зни­щення тоталітарної політичної системи.

Влітку 1989 р. відбулися міжнаціональні сутички в Узбекистані, на кордоні Таджикистану І Киргизії, в Абхазії. Розгорався конфлікт в районі Карабаху. У республіках Прибалтики посилювалося прагнення до відновлення незалежності, ліквідованої внаслідок пакту «Молотова-Ріббентропа», укладеного в 1939 р.

3а цих умов у вересні 1989 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який розглянув і прийняв платформу