Тимчасового уряду, у шаленому галасі «оборонців» виступала за припинення ненависної війни, взяла курс на соціалістичну революцію, навалилися всі сили реакції зливою брехні і наклепів. У яких тільки «гріхах» не звинувачували більшовиків: «зраді революції», «розколі її сил», «запроданстві», «шпигунстві» тощо.
Особливо багато зусиль прикладалося до того, щоб підірвати авторитет В. І. Леніна серед робітників і всіх трудящих. Та ніякі засоби боротьби з більшовиками успіху не мали. ЗО червня 1917 р. газета «Правда» опублікувала лист слюсаря Олександрівського рудника при станції Микитівка у Донбасі В. Стожка. «Ленінці! Ленінці! — кричать нам,— писав він,— за те, що ми проводимо на рудниках контроль. А ось дивіться самі, чому ми ленінці: адміністрація скорочує виробництво вугілля, посилаючись — то того нема, то іншого. Нам довелося перевірити. І що ж, з труднощами (нам увесь час перешкоджали інші фабриканти), але ми знайшли і чавун, і ліс, і т. п.— і виробництво вугілля тепер збільшилось...
Особисто Леніна ми не знаємо, але що говорить — знаємо. Він говорить те, що нам треба, він допомагає нам».
7 травня 1917 р. друкований орган ЦК РСДРП(б) «Правда» опублікувала «Проект наказу при виборах делегатів до Рад робітничих і солдатських депутатів». Тут вказувалося, що, тільки поваливши владу поміщиків і капіталістів, можна покінчити з грабіжницькою війною, що вся влада має належати Радам, що всі землі повинні перейти безоплатно до селян, що робітники повинні встановити робітничий контроль над виробництвом тощо. Цей документ негайно передрукували більшовицькі газети Харкова, Катеринослава, Києва. Робітники України обговорювали його на своїх зборах, мітингах і клали в основу наказів своїм депутатам. Вимагаючи 25 травня перевиборів складу міської ради, катеринославські робітники мотивували це тим, що необхідно «освіжити Раду і влити в неї нові революційні сили, відкликавши тих з Ради, які досі не проявили себе достатньою мірою стійкими борцями в революційній роботі Ради».
Протягом травня — червня 1917 р. у багатьох містах на Україні були проведені часткові, а подекуди й повні перевибори міських і губернських Рад. Вони стали діяти рішучіше. Так, третій з'їзд Харківської губернської Ради селянських депутатів, який відбувся ЗО—31 липня 1917 р., прийняв платформу, яка висувала завдання дбати про те, щоб «трудовому народу можна було на пільгових умовах користуватися приватновласницькими землями»; домагатися проведення «такої земельної реформи, яка виставлена в програмі есерівської партії». Проте у найважливіших питаннях революції (про державну владу, війну, землю, робітничий контроль тощо) більшість Рад продовжувала залишатись на угодовських позиціях. Вони підтримували контрреволюційний курс Тимчасового уряду, який після розстрілу багатотисячної демонстрації трудящих Петрограда З липня 1917 р. зосередив всю владу в своїх руках. Двовладдя закінчилося.
По всій країні, включаючи й Україну, встановилося єдиновладдя буржуазного Тимчасового уряду та його органів на місцях. Лідери Рад слухняно пленталися у хвості контрреволюційної буржуазії. Власті Тимчасового уряду на Україні організували погром; і закриття більшовицьких комітетів, редакцій, друкарень. Більшовицьку літературу вилучали із складів, клубів, бібліотек і спалювали. Ці репресивні заходи не засуджувались керівництвом Центральної Ради, більше того, після розстрілу липневої демонстрації воно навіть надіслало Тимчасовому урядові телеграму із запевненнями у цілковитій підтримці. Робітничі маси висловлювали публічні протести, ухвалювали на своїх мітингах резолюції із засудженням контрреволюційних дій Тимчасового уряду та його місцевих органів. Такі збори відбулися на великих підприємствах Харкова, Катеринослава, інших міст України.
