Це було однією з причин, того, що війська Південно-Західного фронту у прикордонній битві вздовж рубежу Луцьк - Броди - Рівне - Дубно втратили 3.464 танки з 4.2018.

Попри героїзм наших воїнів у цій великій прикордонній битві, яка істотним чином вплинула на всі подальші бойові дії, в тому числі і на хід оборони Києва, відзначимо прорахунки командування Південно-Західного фронту на чолі з М.П. Кирпоносом. Це і несвоєчасне приведення військ у бойову готовність; і нереальність планів прикриття, де проявилися прорахунки в оцінці сил і задумів дій противника, що призвело до невигідного розміщення війська і оперативного розташування; і слабка організація бойових дій армій прикриття; невміле управління військами.Несподіваним для командування Південно-Західного фронту виявився і напрямок головного удару противника. Виходячи із оцінки театра воєнних дій (характер місцевості, наявність доріг, конфігурація лінії фронту) М.П. Кирпонос і його штаб дійшли висновку, що ворог основні сили зосередить на львівському напрямі. Насправді група армій "Південь" завдала головний удар північніше Львова на луцькому напрямі.

Наслідки цих помилок вкрай негативно позначилися як на обороні Києва і певною мірою спричинили її трагічний фінал, так і на ході всіх воєнних дій. Значною мірою ряд вищезгаданих помилок з М.П.Кирпоносом повинен розділити його попередник на посаді командуючого КОВО - Г.К. Жуков, який в ті часи був прихильником теорії війни на чужій території і малою кров'ю, хоча пізніше він цього не афішував. Саме Г.Жуков напередодні війни разом з начальником Розвідувального управління Червоної армії П.Голіковим став активно насаджувати у військах думку про те, що Німеччина не збирається нападати на СРСР в 1941 р., позаяк її війська готуються до десантної операції проти Англії. Та ж частина з них, яка зосереджувалася на наших кордонах, нібито була відведена сюди на відпочинок, зокрема через загрозу постійних бомбардувань англійською авіацією. В основі всього цього лежала так звана "Югославська схема", підготовлена берієвською розвідкою на основі даних своєї агентури в Югославії. Ця схема сподобалася і Сталіну. Тому намагання попередника Голікова І.Проскуріна спростувати цю схему і показати, що війна уже на наших кордонах і Німеччина от-от нападе на СРСР, скінчилися для нього розстрілом. Звичайно, пізніше у своїх спогадах Г.Жуков делікатно оминув ці сторінки своєї біографії.

Свідченням намагання випередити ворога і завдати випереджувальний удар по ньому є і роль Г.Жукова у підготовці документа в одному екземплярі за участю С.К. Тимошенка і О.М. Василевського (тоді начальника оперативного управління Генштабу Червоної армії). Документ підготовлено на імя Сталіна не пізніше 15 травня 1941 року. В ньому говориться: "Доповідаю на ваш розсуд міркування щодо плану стратегічного розгортання збройних сил Радянського Союзу на випадок війни з Німеччиною та її союзниками.

Нині Німеччина має розгорнутими майже 230 піхотних, 22 танкових, 20 моторизованих, 10 (виправлено: 13) повітряних і 4 кавалерійських дивізій, а всього майже 286 (виправлено: 287) дивізій.

Із них на кордонах Радянського Союзу, станом на 13.5.41 р., зосереджено до 94 (виправлено: 96) піхотних, 13 танкових, 12 моторизованих і 1 кавалерійська дивізій, а всього 123 (виправлено: 120) дивізії.

Передбачається, що... Німеччина у разі нападу на СРСР зможе виставити проти нас до 144 (виправлено: 137) піхотних, 20 (виправлено: 19) танкових, 18 (виправлено: 15) моторизованих, 2 (виправлено: 4) кавалерійські дивізії, а всього до 189 (виправлено: 180) дивізій...

Імовірніше всього, головні сили німецької армії... усього до 100 дивізій будуть розгорнуті на південь від Дембліна, щоб завдати удару у напрямку Ковель-Рівне-Київ. Цей удар, очевидно, буде супроводжуватися ударами на північ зі Східної Прусії на Вільно, Ригу. А також короткими концентричними ударами з боку Сувалки і Бреста на Волковиськ, Барановичі... Імовірні союзники Німеччини зможуть виставити проти СРСР:

Фінляндія - 15 пд, Румунія - до 25 пд. Зважаючи на те що Німеччина тепер тримає свою армію відмобілізованою, із розгорнутими тилами, вона має можливість випередити нас у розгортанні і завдаванні можливого удару.

Щоб уникнути цього, вважаю за необхідне ні в якому разі не віддавати ініціативи в діях німецькому командуванню, ВИПЕРЕДИТИ противника у розгортанні і атакувати німецьку армію в той момент, коли вона буде перебувати в стадії розгортання"9.

Під цим документом надруковані прізвища Жукова і Тимошенка, але відсутні самі підписи авторів. Як згадував Г.Жуков, вони з С.Тимошенком не підписали цей документ, вирішивши спочатку доповісти Сталіну. Останній розцінив це як спробу спровокувати німців.

Але, не зважаючи на цю обставину Жуков у своїх подальших діях, керуючись вищезгаданою директивою як начальник Генштабу Червоної Армії, орієнтував М.П. Кирпоноса і його штаб, що вірогідний головний удар противника буде спрямовано саме на війська КОВО. Це й призвело до прийняття М.П. Кирпоносом і штабом КОВО до згаданих вище помилкових рішень. А це, в свою чергу, вкрай негативно позначилося на всьому ході початкового періоду війни.

Згідно з версією "вождя народів" Й.Сталіна, катастрофічна ситуація на радянсько-німецькому фронті була спричинена тим, що ворог начебто напав зненацька. Однак, про підготовку фашистської Німеччини до війни радянське керівництво регулярно інформувалося. Але сталінська верхівка ігнорувала інформацію Р.Зорге, якого вважали агентом-двійником Л.Треппера, який був керівником майже всієї радянської розвідки в Європі та багатьох інших. Досить лише згадати записку керівника військової розвідки П.Голікова, розіслану у всі ланки розвідки після повідомлення Л.Треппера