с. Топільниця. Старосамбірський район. В селі не було церкви, і люди не мали грошей на її побудову. Одного разу до берега недалеко від села пристали плоти. На них були хлопці з крісами. Вони затрималися в селі на один день, а потім пішли в гори. Селянам вони залишили плоти і дали грошей на церкву. Плоти розібрали і зробили з того дерева церкву. То був Олекса Довбуш із своїми хлопцями. Цікаво, що в селі річка Топільничанка дуже вже мала. плоти по ній аж ніяк не могли пройти.

Спас. Над селом височіє гора "Замчище". За переказами тут у замку помер князь Лев. На горі і досі збереглися земляні вали. З гори видно так званий "Чортів камінь". Його ніби ніс чорт ніс одним пальцем, щоб знищити ним село, але заспівали півні, чорт настрашився і випустив камінь. Таким чином врятоване село люди перейменували на Спас.

м. Старий Самбір. Місто колись називалося Самбір, але коли його татари зруйнували у 1241 р., люди переселилися трохи нижче по Дністрі і забрали із собою назву міста. В урочищі “На Повалищі” був давньоруський замок, сліди якого були ще наприкінці 19-го століття. В місті серед українців є досить багато римо-католиків. У великому костелі править службу ксьондз, який приїжджає кожної недіді з Устшиків Дольних (Польща).

с. Созань. Село розташоване зразу за старим Самбором. Тут колись був кляштор, де жили ченці князя Лева. За переказами тут десь закопаний скарб місцевого пана із родинними коштовностями. Пан помер на засланні і нікому не сказав, де захований той скарб.

м. Самбір. Колись на місці Самбора було поселення Погонич, куди люди переселилися в 1241 році з теперішнього Старого Самбора. З часом нове поселення перетворилося на місто-фортецю з численими оборонними спорудами. Тут був старий замок, слідів від якого не залишилося, і новий замок, рештки валів якого можна побачити біля міської лікарні. Майже кожна капітальна будова міста несла на собі оборонне навантаження: бернардинський монастир-фортеця, оборонні домініканський, єзуїтський монастирі та монастир бригідок, церква Різдва Богородиці з оборонним муром, оборонна ратуша. У 17-18 ст. більшість українського населення міста вимерла на чуму, тому поляки, які сюди переселялися з Польщі, складали більшу частину населення міста. Тим не менше, тут до 1939 р. була ціла низка українських товариств, зокрема музейне товариство “Бойківщина”, серед керівників і засновників якого був лікар і культурний діяч Володимир Кобільник (1885-1937). В кінці 80-х років тут повстало культурологічне Товариство імені Кобільника.

с. Кульчиці. Село знамените тим, що тут народився видатний український гетьман, герой Хотинської битви Петро Конашевич Сагайдачний (1570-1622). Недалеко від села є давньоруське городище.

м. Дрогобич. Відомий з часів Київської Русі. Український національний та культурний осередок. З архітектурних пам'яток особливо заслуговують уваги деревяна церква Святого Юра, церква і монастри Василіан. Тут вчився у гімназії один з найвизначніших духовних лідерів України Іван Франко (1856-1916). У Дрогобичі народилася відома українська поетеса Уляна Кравченко (1860-1947).

с. Корналовичі. У селі учасники експедиції в 1989 р. в непролазних хащах молодих акацій знайшли старий і цікавий костелик. Він виглядав як якийсь зруйнований палац в джунглях Індії. Тоді здалося, що цей маленький шедевр архітектури втрачений назавжди. Але через два роки він вже був реставрований і тепер діє.

с. Довге. Село розташоване по обидвох берегех Стрия. Біля церкви на правому березі (є також церква на лівому) знаходиться могила Корнила Устияновича (1839-1903). Тут він розписував іконостас у церкві і раптово помер. На могилі скромний, але гарний пам’ятник в доброму стані. Люди переказують про перебування маляра в селі з покоління в покоління.

м. Стрий. Місто було одним з осередків українського національного руху в Галичині, хоча українців в місті до 1939 року було заледве третина. Тут була ціла низка культурно-освітніх, суспільно-політичних, економічних і виховних організацій. Одним з видатних політичних діячів Стрия був композитор і диригент, священик Остап Нижанківський (1862-1919). Він організовув “артистичні мандрівки” по цілій Галичині, пропагуючи хорову музику. Крім того, в Завадові, де він був парохом він був засновував першу в Галичині молочну кооперативу. Цей приклад скоро поширився і так виник в Стрию знаменитий “Маслосоюз”. В травні 1919 року Нижанківський був розстріляний польськими вояками. Другим визначним громадсько-політичним діячем у Стрию був один з найкращих галицьких адвокатів, публіцист, дійсний член НТШ Євген Олесницький (1860-1917). Діяльність його була надзвичайно багатогранна. Він заснував у Стрию Народний дім, будівля якого і досі є прикрасою міста, брав участь в організації “Маслосоюзу”, заснував Крайовий Союз Господарсько-Торгових Спілок, вів видавничу діяльність, перекладав п’єси для Народного театру, який підніс до високого рівня.

с. Подільці. Церква в селі будувалася 1929 року. Коли копали яму під фундамент, відкопали поховання козаків. Їх голови були покриті китайкою, яка добре збереглася. Збереглися і козацькі шаблі. Всі ті рештки були поховані наново на тому самому місці.

с. Повергів. Місцева жителька Анастасія Бобоцька розповідала, що сільську церкву збудовано 1770 р., де давніше на липі з'явився образ Матері Божої з дитятком. Її збудували на кошти місцевого пана. Якось він їхав кіньми і сильно загруз у болоті. Відтак почав ревно молитися і дав обітницю збудувати церкву, коли