Ці роботи є цікавими джерелами з історії Харкова зазначеного періоду, містячи важливу, а подекуди - унікальну інформацію про економічну специфіку регіону, традиції міських мешканців різного соціального та національного походження, університетське життя.

РОЗДІЛ ІІ

ВИСВІТЛЕННЯ ІСТОРІЇ ХАРКОВА КІНЦЯ ХVII- ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТЬ НА СТОРІНКАХ МЕМУАРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Суттєво доповнюють наше уявлення про Харків дані, що містить мемуарна література. Потрібно зазначити, що в ХІХ столітті. написання мемуарів стало справжнім захопленням серед представників вищого світу Російської імперії. Незважаючи на значну суб’єктивність цього виду джерел, вони мають вагоме значення для дослідників, оскільки в них події описуються самими свідками, з перших вуст, що дає нам можливість отримати свіжий погляд на історичну епоху, в яку жив автор.

Весь комплекс спогадів, в яких відображено життя Харкова кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть доцільно розподілити на дві групи. Основним підґрунтям для подібного розподілу слугує інформація, що подається у творах. Якщо автори, які увійшли до першої групи, намагалися описати життя губернського міста в цілому, то автори другої групи зосереджували свою увагу в основному на Харківському університеті, оскільки, так чи інакше, їх життя було з ним пов’язане.

Період кінця ХVІІ століття представлений лише в мемуарах Ф.П. Лубеновського, написаних в середині ХІХ століття. Автор – дворянин за походженням, який довгий час обіймав високі посади в державному апараті Російської імперії. В своїй праці, освітлюючи свій життєвий шлях, згадує Харків лише побіжно, оскільки він навчався в Харківському Колегіумі у 80-х рр. ХVІІI століття. Отже, основні відомості, які ми знаходимо у цих мемуарах, стосуються лише тогочасної забудови Харкова та Харківський Колегіум [23;c.100-101]. Цей навчальний заклад справив гарне враження на Ф.П. Лубяновського , він з приємністю згадує про викладачів та роки свого навчання [23;c.101-102]. В цей період ми знаходимо також і згадку про відвідини Харкова імператрицею Катериною ІІ [23;c.101-102] .

Загалом спогади Ф.П. Лубяновського не надто інформативні, навіть поверхневі, але вони відбивають проблемну атмосферу провінційного міста, яким був Харків в кінці ХVІІI століття.

Більш широко висвітлені у мемуарах 20-30-х рр. ХІХ століття. Серед цих робіт найбільший інтерес викликають спогади Харківського старожила, німця за походженням, міщанина за соціальним статусом, Ф.Рейнгардта. Вони досить докладні і насичені різноманітними даними, яким цілком можна довіряти, оскільки автор прожив у Харкові все своє життя і досить добре знав місто, а також життя простих харків’ян.

Потрібно зазначити, що мемуари Ф.Рейнгардта мають певну побудову. Спочатку розглядається міська архітектура, подається досить докладний план міста, потім увага приділяється торгівлі та ремеслам і на останок наводяться факти з буденного життя населення Харкова.

За свіченнями Ф.Рейнгардта Харків 20-30-х рр ХІХ століття представляв собою велике місто, населення якого налічувало 20 тисяч чоловік, мав багато кам’яних споруд, проте через відсутність бруківки всі жителі потерпали від бруду на вулицях [29;c.7-10]. Описуючи основні заняття харків’ян, автор зазначає, що торгівлею займалися переважно росіяни та євреї, а ремеслами-українці [29;c.10-13]. Що стосується торгівлі, то у спогадах Ф. Рейнгардта ми знаходимо данні про особливості 4-х щорічних харківських ярмарок та про торгівлю на міських ринках [29;c.13-15].

Досить значний інтерес привертають згадки про життя харківських міщан. Автор стверджує, що побут середнього класу та купецтва був простий і без розкоші, стиль життя відрізнявся суворою моральністю, релігійністю та працелюбством, а гостинність – головна риса того часу [29;15-17].

Таким чином, спогади Ф. Рейнгардта найбільш інформативні у порівнянні з іншими. Він ставив перед собою мету розповідати не про своє життя, а описати саме буденне життя міста протягом 20-30-х рр. ХІХ століття.

Інші спогади, що стосуються 20-х рр. ХІХ століття належать перу харківського журналіста В.Т. Масловича. Вони знаходяться в рукописах і дізнаємося ми про них з історичної розвідки І.Ф. Єрофієва. Цей рукопис І. Масловича власне є автобіографічною статтею, написаною всередині 20-х рр. ХІХ століття, тому Харків згадується ним лише оскільки він був пов’язаний з його власним життям.

І.Ф. Єрофіїв наводить декілька уривків зі спогадів В. Масловича, з яких ми дізнаємося про існування у Харкові двох пансіонів для хлопчиків – німецького та французького. Обидва вони знаходилися на Катеринославській вулиці поблизу університету і постійно між собою суперничали [12;c.72-73]. Є також згадка про день святкування річниці відкриття університету, на якому були присутні майже всі поважні особи міста [12;c.72-73].

Загалом, більша частина спогадів пов’язана з Харківським університетом та його викладачами, оскільки, на думку автора, це був центр харківського культурного життя 20-х років ХІХ століття.

Остання робота з цієї групи мемуарів – “Воспоминания учителя” І.Г. Кулжинського. Автор, вчитель Ніжинського ліцею, був переведений до Харкова викладачем латині в місцеву гімназію.

Він приїхав у місто влітку 1829 року, саме під час Успенської ярмарки. Харків справив на нього неабияке враження. Місто, за словами І.Г. Кулжинського, добре впорядковане, повне “довольствия и изобилия”, а місцеве населення привітне і гостинне [20;c.12-13]. Автор відзначив, що завдяки університету, у місті зберігаються і поширюються тенденції до освіченості та просвітництва [20;c.13-14]. Оскільки І.Г. Кулжинський був вчителем, то значне місце в його праці займає опис Харківської гімназії,