Трипільці мали тісні зв'язки із племенами-сусідами. Це було зумовлено як родинними стосунками (одруження), так і господарською діяльністю (обмінювалися знаряддями праці, сировиною, продуктами тощо). Так, для виготовлення міцних кам'яних знарядь праці найбільше славився волинський кремінь. А з придунайських степів привозили на північ вироби з міді. Відповідно у цій торгівлі-обміні брали участь трипільські племена східних і західних територій. Товарний обмін між самими родовими общинами трипільських племен і племенами інших культур (лійчастого посуду, кулястих амфор та інших) сприяли взаємному збагаченню матеріальної та духовної культур. Це проявлялося у появі нових знарядь праці, в удосконаленні обробітку землі, розширенні сортів зернових та городніх посівних матеріалів, появі нових форм релігійних вірувань, обрядів, звичаїв тощо.

Оскільки трипільська культура проіснувала близько 2 тис. років і займала майже всю центральну територію України, на якій згодом виникла держава Київська Русь, то деякі вчені вважають, що трипільські племена були прародичами української народності.

РЕЛІГЙНО-МИСТЕЦЬКА КУЛЬТУРА ТРИПІЛЬЦІВ

Господарська діяльність трипільців зумовила й розвиток духовної культури. Вона знайшла своє відображення в мистецтві та релігійних обрядах. У трипільців існували спеціальні місця-святилища, де на підвищеннях знаходилися кам'яні або керамічні фігурки людей.

Трипільці вірили в потойбічний світ, в існування різних божеств і духів-покровителів. Найбільш шанованою була богиня родючості (можливо Дана), образ якої уподоблявся жінці-матері, прародительці і продовжувачці роду. Свідченням цьому є багато виявлених керамічних жіночих фігурок. Елементи віру-вання (магії) проявляються і в орнаментації посуду, який розписували червоно-чорними кольорами. На посудинах часто зустрічаються зображення тварин, рослин, небесних світил, людей. Так, зображення бика символізувало силу, змія — охоронця дому. Отже, у трипіль-ців існували ранні релігійні вірування у формі анімізму, фетишизму, тотемізму та магії.

Трипільське мистецтво найбільш пред-ставлене глиняними фігурками жінок та тва-рин, а також мініатюрними глиняними копія-ми жител. Жінки у фігурках були зображені в різних позах (сидячій, стоячій, у танці). Ціка-во, що ці фігурки були досить грубих форм (голова, руки, ноги), а риси обличчя при цьо-му — невиразні. Окремі фігурки розмальо-вані яскравими фарбами, які підкреслювали окремі деталі — груди, зачіску, прикраси і таке інше. Такі жіночі фігурки характерні не тільки для трипільців, але й для інших земле-робських племен V тис. до н.е., що проживали на території в межах сучасної України.

Про побут та релігійні вірування трипіль-ців засвідчують місця поховань. Поховання зустрічаються різні. Переважно вони мають ямний або курганний характер. Кістки ле-жать на боці з підігнутими ногами і посилані червоною вохрою. В окремих місцях (біля Києва) покійників спалювали, в інших — хоронили під долівкою житла.

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА НА ПРИКАРПАТТІ

На території Івано-Франківщини виявлено понад 20 поселень трипільської культури, головним чином у Городенківському, Коломийському та Снятинському районах. Найбільш дослідженими із них є поселення біля сіл Городниці та Незвиська Городенківського району.

Поселення Городниця знаходиться на пагорбах правого берега Дністра, а Незвисько в надзаплавній рівнині. За своїми розмірами поселення невеликі — 200x120 м.

Мешканці поселення займалися землеробством. Вирощували пшеницю, ячмінь і просо. Врожай збирали крем'яними серпами в роговій оправі. Землеробство було мотичне (розпушували землю мотиками), а також орне із використанням дерев'яної сохи (подібна до плуга) та тяглової сили (бики, воли).

Допоміжну роль в господарстві відігравали скотарство і мисливство, про що засвідчують знайдені на місці поселень кістки свійських та диких тварин. З домашніх тварин розводили велику рогату худобу, свиней, овець і кіз.

Добре були налагоджені й окремі промисли, як прядіння, ткацтво, обробка шкіри, гончарна справа. Посуд був різних форм і мав різне призначення: столовий, для зберігання продуктів, для ритуальних дійств.

Про релігійний культ матері і поклоніння богині родючості свідчать виявлені в поселеннях керамічні жіночі фігурки.

Житла у Городниці й Незвиську зустрічаються переважно наземні, прямокутної форми. У Городниці вони розміщені півколом, у Незвиську — вздовж берега. Житла доволі великі: довжина — 8-18 м, ширина — 5-10 м. В такому будинку жило кілька сімей. Стіни житла складалися із вертикальних стовпів, переплетених пруттям і обмазаних глиною. Підлога вимощувалась великими глиняними валиками, які клали на розколоті колоди. Всередині житла знаходилися одна, рідше дві глиняні печі, основа яких була викладена з каменю. Поруч з ними розміщувалися, немов столи, невеликі плоскі добре випалені глиняні підвищення, на яких готували їжу, тримали посуд тощо.

На поселенні в Незвиську виявлено також напівземлянковий тип житла розмірами 6x2, 8x4 м і глибиною до 1 м 20 см. Підлогу в таких житлах вимощували двома шарами керамічних плиток. Печі відсутні, їх заміняли вогнища, розташовані поблизу задньої стіни.

На поселеннях виявлені численні крем'яні знаряддя праці — скребки, ножі, вкладиші до серпів, проколки, свердла, наконечники стріл, а із кістки та рогу тварин — мотики, проколки, гарпуни, наконечники тощо. Із мідних виробів трапляються тільки поодинокі дрібні речі: бусинки, кільця, трубочки, проколки. Проте, як свідчить скарб з мідних речей, знайдений в 1895 р. у Городниці, серед трипільських племен Прикарпаття в другій половині IIІ тис. до н.е. поступово відбувався процес накопичення багатства, особливо родоплемінною верхівкою. До скарбу входила плоска клиноподібна сокира, бойова сокира з отвором, овально-плоский наконечник або кинджал, дев'ять намистин і уламки діадеми у вигляді вузької плоскої стрічки шириною 2 см і товщиною 1 см.

Крім того, наявні предмети із скарбу