Реферат - Берестейська унія, її значення для історії України
8

одна з найважливіших подій в історії державного життя в Україні, укладена в 1596 р., внаслідок чого утворилась Українська Греко-Католицька Церква. Була викликана необхідністю виправити наслідки церковного розколу між римським престолом та константинопольським патріархатом. Сприяла цьому, насамперед, кризова ситуація, у якій перебувала православна церква в Україні. Проявами її були занепад церковної дисципліни, непорозуміння між церковними братствами та ієрархами, зазіхання новоствореного 1589 р. Московського патріархату, непродумані кроки константинопольського та інших східних патріархів. Важливим фактором, що спонукав до укладення у ній з апостольською столицею, була необхідність протистояти подальшій латинізації та колонізації української світської еліти, а також добитися зрівняння в правах українського духовенства з латинським. Ідея укладення унії знайшла прихильників і в польських державних та церковний колах, які мали тут свої розрахунки. Однак як показав дальший розвиток подій такі сподівання не справдилися. Ініціатором укладання церковної унії з Римом був Львівський православний єпископ Гедеон Балабан, який протягом тривалого часу вів суперечки з львівським ставропігійським братством. Цю ідею підтримали єпископ Холмський Діонісій Зборуйський, єпископ Леонтій Пельчинський та єпископ луцький Кирило Терлецький, а з 1593 року ново висвячений володимирський єпископ Інатій Потій. Ідею унії, особливо на етапі її підготовки, підтримував і найвпливовіший світський український магнат князь Костянтин Острозький. Для обговорення і вирішення даного питання протязі 1590-1595 рр. єпископи провели 5 синодів і погодивши основні питання у червні 1595 року, доручили єпископам Потію та Терлецькому вести переговори у справі об’єднання церков у Римі. Туди вони виїхали у вересні цього ж року. Після тривалих переговорів (Папа Климентій) у грудні 1595 року обидва єпископи були прийняті папою Климентієм VIII і визнали католицьке віросповідання. Згодом було видано документ, який встановлював права та привілеї уніатської церкви. Для офіційного проголошення унії Київським митрополитом Михайлом Рогозою та польським королем Сигізмундом ІІІ Ваза було скликано церковний собор у Бересті, який відбувся 16-20 жовтня 1596 року. Для участі у його роботі прибули всі єпископи, багато архімандритів, ігуменів, священиків та представників мирян. Однак вже на початку собору його учасники поділилися на двоє. До противників унії, яких очолювали князь К. Острозький та представник константинопольського патріарха Никифор, єпископи львівський Г. Балабан та Перемишльський М. Копистинський. Разом з частиною духовенства та митарян вони провели окремий православний собор, який засудив діяльність митрополита М. Рогози та єпископів, які прийняли унію і хотіли наблизити православну церкву до західного світу. Митрополит Рогоза та вірні йому єпископи, відбули згідно з канонічним правом собор, який довершив справу унії з римським престолом. У ньому взяли участь митрополит, 5 єпископів, частина духовенства та шляхти, а також представники католицької церкви. Собор затвердить акт унії, про що було оповіщено окремим посланням митрополита. Згідно з умов Берестейської унії українська церква зберігала східний обряд, церковнослов’янську літургійну мову, право на заміщення митрополичої та єпископських кафедр, вживання старого (юліанського) календаря, нижче духовенство і надалі зберігало право одружуватись. Одночасно визнавалась зверхність римського папи як першого ієрарха всієї християнської церкви та були прийняті догми католицької церкви. Внаслідок укладання Берестейської унії православне духовенство, що визнало її рішення, було зрівняне в правах з католицьким, звільнялись від сплати податків та виконання інших повинностей. Єпископам були обіцяні місця в сенаті Речі Посполитої, але ця обіцянка не була виконана урядом. Шляхта та міщани, що прийняли унію, також зрівнялись в правах з католиками латинського обряду і одержали право займати посади у державний та міських урядах. Зразу після Берестейського собору з восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли в: Київська, Володимиро-Волинська, Туро-Пинська, Луцька, Холмська та Полоцька. Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її згодом відповідно у 16992 та 1700 рр.

---

Сторінки: 1 2