еп - відмова від спроб безпосереднього переходу до комунізму

Відмова від «воєнного комуніз-му» пов'язана з рішенням X з'їзду РКП(б), який відбувся в березні 1921 р. З'їзд проголосив заміну продовольчої розкладки продо-вольчим податком. Це — перший і найголовніший крок до нової еко-номічної політики.

На підставі рішень X з'їзду РКП(б) Всеукраїнський центра-льний виконавчий комітет і Рад-нарком УСРР прийняли декре-ти і розпорядження, спрямовані на впровадження непу. Продо-вольча розкладка замінювалася продовольчим податком, котрий мав бути меншим за розкладку. Після виконання податку селя-нин одержував право вільно роз-поряджатися плодами своєї пра-ці, продавати їх. Це створювало економічні стимули для розвит-ку селянського господарства.

Однак широко рекламований неп у 1921 р. так і не прийшов в українське село. Обсяги податків були надзвичайно високими, а в Oлександрівській губернії, напри-

клад, взагалі дорівнювали валово-му збору зерна.

У місті неп впроваджувався швидше. В 1921 р. були скасовані заборони на приватне підприєм-ництво і торгівлю. Окремі особи або групи здобули право засно-вувати власні фабрики і заводи, торговельні заклади. Частина на-ціоналізованих промислових під-приємств передавалася в оренду. У 1921 р. орендарі одержали по-над 5200 дрібних, а подекуди се-редніх заводів, фабрик, майсте-рень. На території УСРР діяло близько 75 тис. приватних торго-вельних закладів. Закон допу-скав оренду землі й застосуван-ня вільнонайманої праці в се-лянських господарствах, проми-слових і торговельних закладах. Але можливості зростання капі-талістичного господарства за тих умов були обмежені. Доки полі-тична влада була в руках біль-шовиків, а великі підприємства, банки, транспорт, зовнішня тор-гівля залишалися державними, держава була спроможна трима-ти під контролем капіталізм, об-межуючи і регулюючи його вплив.

Розширення сфери товарно-гро-шових відносин супроводжувало-ся істотними змінами в методах керівництва державною промис-ловістю: відмовою від трудових мобілізацій, жорсткої централі-зації, широким впровадженням економічних методів господарю-вання, госпрозрахунку. З перехо-дом до непу систему главків було ліквідовано, а державні підпри-ємства об'єднувалися в трести, які працювали на господарсько-роз-рахункових засадах. Властива «воєнному комунізму» зрівнялів-ка в оплаті праці робітників і слу-жбовців відходила у минуле: за-мість неї впроваджувалася систе-ма відрядної оплати, що врахову-вала кількість та якість праці.

Обмеженість непу

Реформація «воєнного комуніз-му» не була доведена до кінця. Вона обмежувалася в основному сферою економічного життя. Від-повідних політичних змін у сус-пільстві не відбувалось. Україн-ська CPP залишалася цілком за-лежною від радянського центру, її суверенітет був фіктивний. По-літичні порядки в республіці змі-нилися мало. Кампанією так зва-ного «пожвавлення» роботи Рад, яка передбачала заходи, спрямо-вані на розширення участі робі-тників і незаможних селян, жі-нок і молоді у перевиборах та ро-боті виконкомів, правляча РКЩб) й обмежилася. Тому авторитет Рад був незначним, участь населення у виборчих кампаніях - низькою. І за умов непу підприємці, тор-

говці, інші представники буржу-азії, отримавши право легальної економічної діяльності, водночас були позбавлені політичних прав, їхня суспільно-політична діяль-ність заганялася в підпілля.

В Україні фактично діяла од-на політична партія - КП(б)У, що за своїм статусом залишала-ся на правах обласної організації РКП(б). Представники інших пар-тій жорстоко переслідувались. У травні 1921 р. відбувався гучний процес над керівниками УПСР, котрі залишилися в Україні. По-дібний процес над меншовиць-ким «Південним центром» від-бувся 1922 р. Вплив єдиної ле-гальної опозиційної партії — Ук-раїнської комуністичної партії (УКП) - всіляко обмежувався.

Укапісти відкрито говорили, що радянську владу в Україні вста-новили «червоні війська, присла-ні з Москви», внаслідок чого тут склався окупаційний режим, на-ціональна політика якого супе-речить корінним інтересам ук-раїнського народу. УКП пропо-нувала об'єднатися з КП(б)У і створити цілком самостійну пар-тію, яка була б пов'язана з РКП(б) не безпосередньо, а через Комін-терн, як і компартії зарубіжних країн. Така партія, на їхню думку, була б здатною протистояти руси-фікаторському курсу, здійснюва-ному в Україні через КП(б)У, не-від'ємну складову частину РКЩб). Ця ідея надати радянській владі в Україні національного забарв-лення, перетворити КП(б)У в на-ціонально-комуністичну органі-

зацію не дістала підтримки серед більшовиків в Україні. Тиск на укапістів, який за допомогою пре-си і державних органів організу-вала РКЩб), наростав, і в березні 1925 р. на своєму останньому з'їз-ді УКП оголосила про саморозпуск. Що до правлячої партії- РКЩб), то у ній посилювались узурпатор-ські тенденції, нетерпимість до інакомислення. X з'їзд постано-вив розпустити всі фракції в партії і заборонив фракційну діяльність. Ці обставини негативно позначи-лися на новій економічній полі-тиці, поставивши її в залежність від політичних процесів, що від-бувалися в керівництві РКЩб).

Антирадянське повстанство

Оголосивши неп, радянський уряд продовжував стягувати із се-лянства величезні податки, по су-ті, продовольчу розкладку. Як і під час громадянської війни, в Україні діяли військові заготіве-льні формування. Невиконання продподатку каралося штрафом або арештом і примусовими ро-ботами від кількох місяців до кількох років. Були випадки по-биття, шантажу і розстрілів не-платників податку. В непокір-них селах брали заложників. Ак-ти насильства і масових репресій викликали обурення, підштовху-вали селян до опору державі.

Проти повстанців радянський уряд кинув з'єднання під коман-дуванням В. Примакова, П. Ди-бенка, В. Блюхера, Г. Котовського. Були мобілізовані підрозділи мі-ліції, частини особливого призна-

чення (ЧОП), чекісти. Комнезами створювали власні озброєні заго-ни. Загальне керівництво цією бо-ротьбою здійснював M. Фрунзе-командуючий збройними силами України і Криму. Вище партійно-державне керівництво на чолі з В. Леніним координувало, спря-мовувало воєнні операції в Україні.

Боротьба з повстанством була надзвичайно жорстокою. У Холод-ному Яру на Черкащині - одному з найбільших в Україні центрів са-мостійницького опору, де бороть-ба з 1919 р. велася під блакитно-жовтими українськими національ-ними прапорами — було страчено тисячі повстанців, членів їхніх сі-мей, односельців. Але, незважаю-чи на перевагу, радянським си-лам довго не вдавалося їх розгро-мити. Перелом