Історія ЗУНР у працях вчених Прикарпатського університету (1992-2003 рр.).

85 років тому на землях Галичини Буковини, і Закарпаття виникла Західно-Українська Народна республіка – демократична держава українського народу.

За цей досить незначний у історичному вимірі час історіографічну спадщину ЗУНР можна означити як колосальну: вітчизняна і зарубіжна українська, діаспорна, польська, російська і інші. В Україні найактивніше дослідженням історії ЗУНР займаються в Івано-Франківську та Львові, це не випадково та логічно. Актуальність нашого дослідження історіографії ЗУНР полягає в необхідності узагальнення та аналізу наукових досліджень вчених Прикарпатського університету, які є свідченням розвитку окремого наукового напряму вивчення історії України, що утверджується в стінах цього вищого навчального закладу.

Мета дослідження полягає в об’єктивному доведенні існування окремого наукового напряму дослідження історії ЗУНР, який започаткували та утверджують вчені Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Виходячи з мети, яка поставлена нами, необхідно вирішити наступні завдання: проаналізувати новизну, повноту і об’єктивність відображення в конститутивних працях передумов утворення ЗУНР, її державотворчого процесу, діяльність політиків як у внутрішньо- так і зовнішньополітичному векторах діяльності, інших проблем функціонування держави.

Об’єктом нашого дослідження є лише один з видів писемних джерел - монографії та статті вчених Прикарпатського університету.

Предметом є тенденції та закономірності розвитку знань і формування концептуальних засад дослідження історії ЗУНР.

Хронологічними рамками роботи є 1993-2003 рр.: нижня межа – публікація О. Ю. Карпенка статті, яка стала першою і основоположною у новому підході до проблем трактування історії ЗУНР; верхня – 85-ліття від дня створення держави.

Аналіз праць вчених Прикарпатського університету логічно буде розпочати з доробку професора О. Ю. Карпенка. Саме його стаття “Листопадова 1918 року національно-демократична революція на західноукраїнських землях”1 стала точкою відліку нового підходу науковців до цієї проблеми. В цій праці, вперше в сучасній українській історіографії, автор доводить, що листопадові події 1918 року на західноукраїнських землях все ж таки були народно-демократичною революцією.

Автор доводить, що ці події не були випадковими, мали закономірний характер, стали наслідком національно-визвольного руху в Галичині, Буковині і Закарпатті.

Це був перший крок автора в нових умовах роботи. Згодом з-під його руки вийшло ряд статей: “Про хронологічні межі існування Західно-Української Народної Республіки”2 , “Злука ЗУНР і УНР - видатна подія в історії українського”3 , “Статус Східної Галичини у міжнародно-правових актах (1918-1923)4 , “Перші політичні контакти між українцями і поляками в час Листопадової (1918 р.) національно-демократичної революції”5 , О. Ю. Карпенко опублікував також ряд статей у співавторстві: “Листопадовий зрив (1918): історіографія”6, “Історичні передумови об’єднання ЗУНР”7.

Але основна увага і всі творчі сили О. Ю. Карпенка були спрямовані на те, щоб дослідити історію ЗУНР на базі документів. Ще на конференції, яка була присвячена 75-річчю ЗУНР було ухвалено рішення розпочати роботу над ґрунтовною монографічною працею про історію ЗУНР, та підготовлення збірника матеріалів та документів з цієї ж проблеми8 .

Така монографія вийшла друком в 2001 р. під назвою “ЗУНР: Історія”. Головним редактором колективної монографії був О. Ю. Карпенко, але великий об’єм роботи був зроблений також і В. С. Великочиєм, С. М. Дерев’янком, В. Кононенком, М. В. Кугутяком і ін. В даній монографії глибоко, об’єктивно та критично проаналізовано державотворчий процес ЗУНР; розглянуто та досліджено діяльність її уряду в екзилі; по тексту дуже часто використовуються цитати з документів, які знаходяться в різних архівах як України так і зарубіжжя. Ця монографія є поки-що єдиною в своєму роді в Україні9 .

Іншою проблемою, на яку звернув свою увагу та зусилля О.Ю.Карпенко, був пошук та видання документів, які дозволили більш глибоко розглянути історію ЗУНР. Дослідивши фонди архівів Івано-Франківська, Львова, Тернополя, Чернівців, Києва та Католицького університету імені святого Климента Папи в Ватикані дослідник сформував колекцію документів чисельністю в кілька тисяч. На даний момент друком вийшов тільки один том під назвою “Західно-Українська Народна Республіка: 1918-1923 рр.”, але підготовлені до видавництва є ще чотири томи. В першому томі п’ятитомного збірника опубліковані документи, які хронологічно охоплюють вересень-грудень 1918 р.

Інший підхід, ніж радянська історіографія, до висвітлення історії ЗУНР використав М. В. Кугутяк, доктор історичних наук, який в 1993 р. опублікував свою монографію “Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ – перша чверть ХХ ст.)”10 . У одному з розділів монографії автор висвітлює передумови Листопадового зриву, утворення держави ЗУНР та її державотворчі кроки, польсько-українську війну та роль у ній УГА. Основною причиною невдачі автор вважає “відсутність політичної єдності”. М. В. Кугутяк і надалі, після видання монографії, продовжував частково досліджувати історію ЗУНР, хоча його основна увага була прикута до проблем пов’язаних з діяльністю УНДП. Дослідником було опубліковано ряд статей серед яких “Галицькі українці в боротьбі за державну незалежність у 1920-1923 рр.”11 , та терший том двотомної монографії “Історія української націонал-демократії (1918-1929)”12 .

Висвітлюючи історіографічну спадщину вчених Прикарпатського університету не можна оминути увагою роботи учнів О. Ю. Карпенка, В. С. Великочого та Т. В. Галицької-Дідух, кандидатські роботи яких є оригінальними за своїм написанням і єдині за своєю тематикою.

Аналізуючи роботи В. С. Великочого, слід зазначити, що його статті насамперед ґрунтуються на величезній кількості архівних матеріалів. Зокрема ним були використані матеріали з ЦДАВО України, ЦДАГО України, ЦДІАЛ, Центрального державного кінофотофоноархіву України, ДАВО, ДАЗО, ДАЛО, Archiwum Aktow Nowych w Warszawie, Panstwowe w Przemysly, Polska i Ukraina. Kolecja opracowan i odpisow dokumentow, Sygn. 55., Архіву Українського