В цій праці, як висловився один з рецензентів М. В. Кугутяк, - і з чим не можна не погодитись, “вдало відтворено об’єктивний неупереджений образ відомого діяча національно-визвольних змагань”14. Водночас дослідники об’єктивно проаналізували як здобутки так і прорахунки Д. Вітовського, глибоко і ґрунтовно досліджено роль Української Національної Ради та Центрального Військового Комітету на чолі з Д. Вітовським в підготовці та проведенні збройного повстання в Львові.

Новизною в роботі є те, що автори подають зовсім інші причини, відставки Д. Вітовського з посади командуючого українськими військами в Львові, а пізніше – військового міністра ЗУНР, ніж відомі нам до цього часу.

Далі В. С. Великочий друкує нові наукові статті, більша частина з яких присвячена дослідженню проблеми джерел, що висвітлюють історію ЗУНР в різних напрямках діяльності її керівництва. Слід зазначити, що підсумком на цьому початковому етапі роботи, стала монографія, яка вийшла друком влітку 2003 р. “Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР”15.

Як зазначає сам автор, в цій роботі вперше в українській історіографії цілісно висвітлюється комплекс джерел до вивчення державного будівництва в ЗУНР. У монографії В.С. Великочий, виходячи з методів джерелознавчої евристики, подав характеристику основних історіографічних джерел та їх короткий аналіз. В вислід такої титанічної, без перебільшення, праці, дослідником було уточнено хід та особливості формування державних інституцій, їхнє функціонування в тому числі і в екзині, органів місцевого управління та самоврядування, правопорядку, судочинства, збройних сил.

Монографія за структурою складається з чотирьох розділів, вступу, висновків, післямови та джерел і літератури. Вона дає можливість по новому подивитися і оцінити ті процеси, які відбувалися на західноукраїнських землях в 1918-1923 рр.

Аналізуючи базові роботи вчених Прикарпатського університету неможливо оминути увагою авторські дослідження Т. В, Галицької-Дідух. Кандидатська робота дослідниці присвячена проблемі Східної Галичини, наслідків для неї після прийняття умов Ризького договору. Слід зазначити, що висновки дослідниці базуються на джерелах з Архіву Актів Нових, Російського центру зберігання і вивчення документів новітньої історії, ЦДАВО України, ЦДІАЛ, ЦДАТО, а також на численних опублікованих джерелах.

Вчена глибоко аналізує передумови Мінської16 та Ризької17 конференцій. Автор об’єктивно підходить до визначення позицій делегацій, зазначає, що питання Східної Галичини було “каменем спотикання” для переговорів між російською та польською делегаціями. Виходячи з дослідження архівних документів, вона доходить висновку, що делегація з українського боку могла домогтися успіху, як би між представниками ЗУНР і УНР була згода, але УНР орієнтувалася на польську сторону18.

В цілому роботи дослідниці написані на високому науковому рівні і містять в собі інформацію ще невідому в наукових колах.

Досліджуючи історіографію ЗУНР, яку створили вчені Прикарпатського університету слід на нашу думку згадати роботу П.І.Арсенича “Станіславів – столиця ЗУНР”19. В ній автор одним з перших спробував дослідити дану проблему. Багато уваги приділено особистостям, та поданню їхньої біографії, коротенько проаналізовує пресу ЗУНР, наведено уривок зі споминів “Чорні рядки” Андрія Чайковського20 та Д. Дорошенка21. В цілому робота має більше популярний характер а поява в той же час мала вагоме значення для подальшого розвитку досліджень з даної проблематики.

Вивчаючи та аналізуючи монографії, слід звернути увагу на працю Б.Й.Тищика та О. А, Вівчаренка, які першими спробували викласти системно ті події, що відбувалися на західноукраїнських землях, а згодом в ЗУНР. Автори вперше цілісно проаналізували і подали читачеві державотворчі процеси, висвітлили діяльність політиків, змалювали культурні процеси в ЗУНР22.

Цими авторами було опубліковано також ряд статей в яких прослідковується глибоко науковий та об’єктивний підхід до вивчення та трактування історії ЗУНР23.

Слід зазначити, що основними виданнями, в яких дослідники Прикарпатського університету публікували свої роботи були: збірники конференцій присвячених 75-річчю24 та 80-річчю ЗУНР, часопис “Галичина”, “Вісник Прикарпатського університету. Історія”, збірник доповідей та повідомлень “Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.”, а також інші видання всеукраїнського характеру. Об’єктивно буде зауважити, що в цих виданнях Івано-Франківськими вченими було опубліковано десятки статей присвячених історії ЗУНР.

В зв’язку з обмеженим об’ємом публікації вважаємо за можливе назвати тільки авторів робіт, але з впевненістю можна сказати, що кожному з них притаманне об’єктивне та наукове вивчення проблеми історії ЗУНР.

До наукових праць, які присвячені цій тематиці можна віднести роботи: Антоновича М.25, Геника М.26, Гона М.27, Грабовецького В.28, Дерев’янка С. М.29 Дутчака П.30Жерноклєєва О. С.31 Комара В. Л.32, Костицького В.33, Кравчука М.34, Лісної І.35, Любінця І.36, Нагорняка М.37, Райківського І.38, Сигидина М. В. і Томина Ю. М.39, Стельмаховича М.40, Ступарика Б.41, Ходака І., Шацького Р.42.

Таким чином, виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що дослідниками Прикарпатського університету пророблено титанічну роботу та зроблено величезний внесок в розвиток досліджень історії ЗУНР.

Карпенко О. Ю. Листопадова 1918 року національно-демократична революція на західноукраїнських землях // Укр. іст. журн. – 1993. - № 1. – С. 18-21.

Карпенко О. Ю. Про хронологічні межі існування Західно-Української Народної Республіки // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. – Серія “Історія”. – Вип. 3. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 57-67.

Карпенко О. Ю. Злука ЗУНР і УНР – видатна подія