Отож стражденна наша Церква воскресає до нового життя.

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійший Мирослав, кардинал Любачівський, перебуваючи на Прикарпатті, освятив Божий храм, що будується.

Важку ношу взяли на себе громада, що взялася побудувати церкву (розміром 32 м на 22 м і висотою 38 м) у дуже короткий час. Але їм в цьому допомагає злагода і єдність.

Через рік виросли стіни. Поставили дерев’яний каркас, бляхою накрили дах і бані.

Немалу допомогу в будівництві церкви надають осередки Товариства української мови ім. Тараса Шевченка “Просвіта” (голова Іван Бережницький) та Народного Руху України (голова Микола Куцела).

Поряд з церквою почалось уже й будівництво дзвіниці, яка в плані нагадує хрест розміром 10 м на 10 м. В планувальній частині раціонально використана площа першого поверху, в якій передбачено невеликий зал, де будуть проводитись з учнями школи уроки Закону Божого.

З великими труднощами громада села придбала дзвони. Старожили пам’ятають, що колись майстри співучих дзвонів були в Калуші (брати Фельчинські). Нині хто знає, де шукати таких майстрів. І добре було б у час нашого Ренесансу одному з промислових підприємств області взятися за створення цеху для відливання дзвонів.

Минають роки. Відходять із життя, люди, а нетлінними залишаються тільки святині, в які наш український народ вкладає свої сущі прагнення.

Побудована церква Введення Пречистої Діви Марії посвячена 24 липня 1994 року. Мальована в 1999-2000 рр. під керівництвом... Іконостас виготовили майстри...

Першу Архієрейську Службу Божу відправляв Єпископ-Ординарій Івано-Франківський Кир Софрон Дмитерко ЧСВВ з участю багатьох священиків, в т. ч., мі трата отця-канцлера Івано-Франківської Єпархії Андрія Романа Кияка, мі трата отця-декона Калуського Михайла Бігуна, мі трата настоятеля Івано-Франківського Кафедрального собору отця Миколи Сім кайла, пароха Боднарова отця Ярослава Підлуського, ряду інших отців.

Посвячення Боднарівської церкви збіглося з однією радісною подією – завершення у селі Святої Місії, яку проводив отець-місіонар з Бразилії Августин Діткун. На цю пам’ятку коло храму встановлено місійні хрести.

Вперше через 50 років задзвонили церковні дзвони. Вони кликатимуть до храму Божого всіх дорослих і дітей молитися за живих і мертвих і просити Всевишнього словами церковного гімну “Боже Великий, єдиний, нам Україну храни”.

Цей Божий храм громада села побудувала власними руками (для себе, своїх дітей і прийдешніх поколінь). Їм в цьому допомогли відданість Богові, нашій Українській Греко-Католицькій Церкві, єдність і злагода. Ми повинні вклонитися нашим батькам, що прищепили нам любов до Бога і передали цю відданість до нашої Церкви. Сподіваємось, що парох церкви отець Ярослав Підлуський примножить в серцях односельців засади християнської любові.

Року Божого 1994 липня 24 почалось життя нового Божого храму Введення Пречистої Діви Марії. Цей день ввійде в історію церкви села. Отець-декан Калуський Мисаїл Бігун, парох церкви отець Ярослав склали щиру подяку всім людям, що брали участь в будівництві величавого храму в селі Боднарові.

В 1990 р. при підтримці нових українських організацій (ТУМ, НРУ та інших) на виборах до Верховної Ради були обрані депутати, які почали поборювати комуністичні ідеали. Вже на 1-ій сесії Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 10 квітня 1990 року було прийнято рішення “Про встановлення українського національного прапора над будівлями Рад по всій області”. А 15 квітня 1990 року піднято український національний прапор на шпилі ратуші.

З’явилася в Івано-Франківську демократична антикомуністична преса “Галичина” (з 13 травня 1990), “Новий час” (31 липня 1990), “Поліття” (5 листопада 1990), “За незалежність”, “Рідна земля”, “Поступ”, “Січ” та інші.

В 1990 р. 16 липня була прийнята Декларація про Незалежність України. З прийняттям АКТУ про НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ 24 серпня 1991 року та рішення Верховної Ради про заборону Комуністичної партії (30 серпня 1991) активізувались демократичні процеси в місті і області.

Порив народу до волі, до державної самостійності було підтверджено 1 грудня 1991 року, коли більше 90 відсотків громадян України сказали – “ТАК” незалежній Українській Державі. Того ж дня було обрано президента України, ним став Леонід Кравчук.

З проголошенням незалежності Україна стала до розбудови своєї державності: почала створювати власні збройні сили, готувати власні гроші тощо.

Шлях національного відродження незалежної Української Держави через духовний поступ нації сьогодні необхідний і злободенний як ніколи. І народ, котрий знає своє історичне минуле, може впевнено дивитись у майбутнє.

Спогади про Боднарів 1935-1941 рр.

Володимира Топольницького

ПРОСВІТИТЕЛІ БРАТИ ДЯЧЕНКИ

В читальні “Просвіти” в Боднарові відбувалися віча, на які збиралися громадяни села, щоб почути новини з краю і світу. На вічах витупали агроном-інженер Микола Дяченко і його брат поет Михайло Дяченко.

Читати реферати з філософії, релігії, моралі політики, економіки, а зокрема про голодомори в Україні 1932-1933 рр., масові арешти української інтелігенції, розстріли... Кожне їхнє слово – немов зойк, стогін, крик душі...

Закривавлені жорна сталінського терору набирали шалених обертів. За тридцять років більшовицько-комуністичної диктатури в Україні розстріляно і заслано в концтабори тисячі тисяч українських поетів, священиків, письменників, режисерів, акторів, вчених, літературознавців... Точної цифри дослідники ще не знають.

У той же час терор на Україні набрав нечуваних розмірів. По одному тільки процесу Союз Визволення України не тільки тюрми, а всі льохи набито було українськими селянами та інтелігентами, обвинувачуваними в причетності чи то о СВУ, чи до інших українських організацій. В’язнями-українцями забито було совєтські тюрми, зокрема острів-в’язниця “Соловки” на Далекій Півночі.

Мені запам’ятались нечувані