Реферат

на тему: Українські Січові Стрільці

Серпень 1914 року. Галичина. Перші тисячі патріотичної української молоді та інтелігенції на заклик Головної Української Ради зголосилися до перших українських військових формувань. Вони посвячені були називатися Українськими Січовими Стрільцями. УСС – феноменальне явище в національно-суспільному житті українського народу в умовах імперсько-колоніального гніту його з боку сусідніх хижаків.

УСС – яскрава блискавка серед колоніально асиміляторського мороку і безправ’я, яка призвела до вибуху національно-духовної свідомості і самопожертви галицького українства. Ота блискавка, зломивши вікові кордони, що розкремсали навпіл тіло України, пробудила до життя й боротьби не лише Галичину, але й інші етнічно-історичні землі України: Волинь, Полісся, Кубань, Поділля, Слобожанщину, Придніпрянщину. За -УСС з Галичини згодом на хвилях національно-духовного здвигу зродилися інші українські військові формування: ???, з Червоною Українською Галицькою Армією (???) і багато інших. Тому неправомірно переносити поняття “УСС” на вказані формування чи навпаки. Ігнорування цієї умови мимоволі призводить до необ’єктивного висвітлення ролі й цілей цих військових формувань в історії національно-визвольних змагань українського народу, до фальсифікацій історичних подій, процесів, тих чи інших політичних сил українства, їхніх лідерів, діячів.

Необхідно зазначити, що навіть неупереджене перенесення терміна “УСС” на січово-козацький дух в Україні у 1917-1920 р. лило воду на млин україно??? Та великодержавних шовіністів із табору більшовиків-троцькістів чи з табору білогвардійсько-монархічної контрреволюції.

Історичні документи тієї доби засвідчують протилежне. Українські Січові Стрільці з Галичини – якраз із того легіону УСС, із його двох куренів і півкуреня – у серпні 1914 року підняли знамено національно-визвольного здвигу українського народу в йог боротьбі за визволення з-під колоніального гніту і здобуття всієї державності. Вони – непересічне явище в історії нашого народу.

У новітню добу вони стали першими, а за ними – триста українських студентів і гімназистів, що стали до бою під Крутами, захищаючи своїми молодими також молоду Українську Народну Республіку від навали військ червоного жандарма Муравйова.

То був цвіт Галичини, вихований на лицарстві і національно-патріотичних традиціях своїх на вчителів – родоначальників січового духу на Галичині, що зродився 1900 року під орудою Кирила Трильовського – з галицьких “Січей”, “Лугу”, українського “Сокола”, гуртка “Мазепинський клуб мілітарний”.

Придивившись пильно до їхніх шеренг, побачимо серед тих багатьох не перелічених, талановитих, з таких і “здобутих” постатей, що своїм життям і працею збагатили наш національний духовний ???

Отакі-то вони були ??? “німці”, яких брудом і наклепами обливали великодержавні самодержавно-чорносотенського і комуністично-“інтернаціонального” походження. А вони ж бо, оті Українські Січові Стрільці, як засвідчують історичні документи, йшли в бої на Східну Україну не з самою лише зброєю в руках: їхньою зброєю перш за все були Шевченкове слово, національно-патріотична пісня, українська книга, рідні школи, читальні, театральні вистави – все, що прислужувалося справі національно-духовного пробудження поневоленого українства до звитяжного життя.

Не судилося Українським Січовим Стрільцям довести справу святу до кінця – не вина їхня в цьому. Але те, що вони розпочали її першими на зорі ХХ ст., першими стало до бою за честь свого покривдженого народу, за Державність Матері-України, дає право нашому народові називати їх національними героями-каменярами. Їхня тяжка праця задля України, їхні молоді життя, покладені на вівтар України, - то наша Пам’ять, наша незрадлива Спадщина. Деякі події нашого тяжкого і неспокійного сьогодення, як на мене, у ряді регіонів України (наприклад, у Донбасі, Криму, Закарпаття) нагадують ситуацію в Україні 1918-1920 р. симптоми, звісно, три важкі, бо за ними криються сили, які переслідують гірковідому ціль – відновлення “єдіной і недєлімой” у формі “СССР”. То чи навчать ті роки, той кривавий досвід нас – дітей і внуків-правнуків тих, що виборювали в ті роки державність України і необачно її втратили?