і мріяли дочекатися діточок і виховувати їх так, як вони виховувалися у своїх батьків. Але, на жаль, доля не усміхнулася. При родах, разом із своїм немовлям-дівчинкою, Розалія помирає. Похоронена донечка разом з матір'ю у селі Витвиця на сільському кладовищі.
Друга дочка Михайла Яремка Софія вийшла заміж за Василя Бучка родом із села Липи. Чоловік трагічно загинув у 40-их роках, дружину Василя Бучка Софію Бучко-Яремко з 3-ма діточками вивозять в Караганду, де проживає вона до сьогоднішнього дня.
Не відставала від своїх братів і сестер наймолодша сестра Олена. Вона працювала в жіночій юнацькій сітці ОУН, брала активну участь в підпільній роботі молоді села Церківни, виконувала роботу зв’язкової, держала зв’язок з жіночими сітками ОУН сіл Станківці, Витвиці, Слободи Болехівської, Липи, Лужок.
В час постою бойових сотень УПА у Церківні, Олена заготовляє для них продукти, медикаменти, виконує роль зв'язкової. Чудом вдається їй уникнути більшовицького арешту. Зараз, разом із своєю донечкою та зятем, виховує онуків. У вільний час від праці і щоденних турбот, розповідає онукам про ті далекі буремні роки, коли весь український народ зі зброєю в руках піднявся на боротьбу проти окупантів. Майже всі Герої Визвольних змагань загинули – одні на полі битви, другі у далекому Сибіру, концтаборах і тюрмах. Але їхні подвиги і жертви не пропали марно. Україна стала Вільною, Незалежною Державою, за яку мільйони патріотів поклали свої буйні голови. Їхня пролита кров не пропала марно.