ніхто з урядовців від міністра до голови колгоспу не несли жодної матеріальної відповідальності за свої економічні чи фінансові прорахунку. Всеохоплююча безвідповідальність, що панувала тут, лягала моральним і матеріальним тягарем на колгоспника, і він відчував свою залежність від примх голови колгоспу чи бригадира, та, зрештою, від невеликих можливостей колгоспу, в більшості своїй напівбанкрута.
Комуністи намагалися ставити на посади сільських керівників представників нездарної і ледачої верстви (винятки були, але це тільки винятки) населення, які своєю моральною розбещеністю довершували занепад колгоспної системи. А брехливість у звітності, в повсякденній роботі, а пияцтво, неробство стали неформальним кодексом будівництва комунізму. Дивлячись на все це безглуздя, сільська молодь прагнула "солодкого" не трудового життя, хотіла власних вигод, а не праці на колгоспному полі, до якої ставилась зневажливо. Таким чином одвічно священна праця хлібороба, пройшовши крізь колгоспне сито, стала ганьбою.
Чи не найважче на колгоспній панщині доводилося жінкам. Ділянками наділяли всіх жінок, хто лиш працювати міг, не обминали і дівчат, які не мали куди подітися з села. І так розпочиналась виснажлива робота з весни і тяглася сумно аж до пізньої осені. Рік за роком обливалися жінки солоним потом на чужій ниві, яку називали чомусь спільною, сивіли, покривались зморшками, заробляли мозолі і невиліковні хвороби, і виходило, як у тій приповідці, "не літа зсушили тіло, а від праці помарніло". Не краща доля була і в ланкових (як пише добрий знавець аграрних відносин Л. Семкович у книзі "Село") "... тягар покірної праці двигали на своїх жіночих плечах колгоспні ланкові. Вони мусили обходити хати і заказувати роботу на щодень, пильнувати за порядком на нивах, звітувати перед бригадиром рільничої бригади за обсяги та якість праці, обставати за жіноцтвом в разі несправедливого розподілу ділянок і нарахування трудоднів — та чимало клопотів підкидало їм щоднини суспільне життя. Водночас ланкові поралися коло колгоспної роботи так само, як і кожне гарантоване право
на рівну працю на всіх великокам’янських полях [40].
На території колгоспу розташована і працює одна сільська Рада в селі Велика Кам’янка.
Центральна садиба колгоспу знаходиться на віддалі 9 км. від районного центру м. Коломия і в 78 км. від обласного центру м. Івано-Франківська. В господарстві було організовано два виробничих відділень.
Колгосп “Пам’ять Леніна” спеціалізувався, як господарство по вирощуванню корів-первісток.
Територія землекористування входить в склад грунтово-кліматичної зони Карпатського передгір’я. Грунтовий покрив території колгоспу нараховує 11 різновидностей грунтів. Найбільше із них мають середньопідзолисті і слабопідзолисті грунти.
Структура земельних угідь господарства “Пам’ять Леніна складала”
Назва сільськогогосподарських угідь | Площа (га) | % до площі с/г угідь
Всього сільськогосподарських угідь | 2847 | 100
Рілля | 2298 | 80,0
В тому числі міліорована | 2205 | 95,0
Сіножаті | 45 | 2,0
Пасовища | 489 | 17,0
В тому числі культурні | 381 | 13,0
Багаторічні насадження | 25 | 1,0
В тому числі сади | 25 | 10,0
1.Дані про структуру земельних угідь господарства “Пам’ять Леніна”.
Наведені дані в таблиці показують, що в господарстві велика розораність земель. Рілля займає 80% всіх сільськогосподарських угідь.
В господарстві проведена значна міліорація земель.
Питома вага основних галузей в структурі товарної продукції:
Показники | В середньому за 1979 – 1980 роки (тис.крб.) | %
Рослинництво | 2128 | 20,9
Тваринництво | 6544 | 64,5
Інші галузі | 140,6 | 14,6
Всього | 4016 | 100
Колгосп “Пам’ять Леніна” проіснував до 1991 року. З 1991 року він став називатися спілкою селян “Колос”, ще пізніше її було перейменовано на агропромислову фірму “Колос”, яка на даний переживає важку кризу.
Очолював агропромислову фірму “Колос” Гуцуляк Дмитро Григорович. Біля агрофірми працювала і працює пилорама, столярний цех і млин.
Появилися і фермерські господарства. В 1998 році їх кількість складала 6 [40, с.3].
За своєю площею села Велика Кам’янка займає 3618 га своєї території, з них селянська спілка – 1670 га, фермерські господарства – 116,4 га, приватні – 724 га.
За даними перепису 1857 року у Великій Кам’янці проживало 4038 чоловік. Цікавими є дані про розподіл селянських і поміщицьких угідь. |
Орної землі | Лугів, городів | Пасовискь (га) | Лісу (га)
Поміщика | 1795 | 228 | 74 | 2441
Селян | 1919 | 564 | 44 | 36
Всього | 3716 | 792 | 118 | 2477
Поміщицькими господарствами управляли спадкоємці Людвика Калиновського.
За даними Шематизму епархії Станіславської, за 1900 р. Великій Кам’янці було 550 будинків, проживало 3192 чол., з них: українців – 1726, поляків – 1461, євреїв – 58 [13, с. 774].
За віросповіданнями розподіл був такий:
римокатоликів – 1281;
греко-католиків – 1856;
іудеїв – 8
З кожним роком соціальне становище змінювалося. На зміну його впливали різні періоди історії, які зачіпали Велику Кам’янку. На сьогоднішній день на кожен великий двір припадає по 1,7 га землі [34].
Соціальна сфера села представлена амбулаторією і добре облаштована дорогами.
Поблизу Великокам’янської сільської ради впадає в очі нетрадиційна для громади села восьмикутна капличка. Це “Каплиця святої Ольги та святого Володимира, збудована і освячена 28 липня 1999 року, - написана на табличці присвяти – Офірована для громадян села родичами Угорського Михайла та Магаса Ярослава” [34].
Для громади села служить і торгово-виробничий комплекс від ТВП “Покуття”, перед якими споруджено капличку. Ще в 1992 році приміщення старої школи, яка стояла без вікон і дверей викупило ТВП “Покуття”. Спершу тут облаштували крамницю, а згодом у цокольних кімнатах запустили макаронне виробництво і хлібопекарню. Виготовляють тут десять видів макаронних виробів, які розходяться