Кичерою ( зараз це центр села), але в наслідок спустошення його татарами, селяни перебралися під Яворинку (це досить висока гора), але тут не було відповідних умов. Різкі перепади температури, сильний вітер, недостатня кількість води. Це змусило липівчан повернутись на попереднє місце поселення, де росли розлогі липи, від чого і походить назва цього населеного пункту. Селяни після цих кочувань не хтіли кудись відступати, і тому вони налагодили систему оповіщення в разі небезпеки і подавали сигнал церковним звоном (у один край), селяни завалювали дороги підступу до села смереками і в такий спосіб уникали нападу.
Липовиця поступово збільшувала обсяг орних земель. Це в основному відбувалося за рахунок приходу сюди нових втікачів. Вони тут „відвойовуючи” землю у лісу використовували вогнево-підсіння землеробство. Це заманило сюди панів, які урізали селянські земельні уділи і створювали в такий спосіб свої маєтки. Становище волелюбного народу з проникненням феодалізму значно погіршилось. Селянин був зобов’язаний відпрацювати 3 дні на пана, причому із своїм реманентом. Після скасування панщини і впровадження тут грошових відносин, ситуація мало, що покращилась. Селяни були задіяні в лісозаготівлях, де їм платили мінімум. Не кожен селянин міг дозволити навіть ходаків усім своїм дітям, були одні на загон, сім’ї як правило були всі багатодітними. Окрім того внаслідок введення загальної військової повинності населення, а це в основному юнаки призивного віку, йшли в гори до вівчарів і в полонинах переховувалися. Після приходу сюди радянської влади ситуація дещо покращилась. Зросла плата на лісозаготівлях, було збудовано ферму, встановлено ?????. Однак відчутними були ще втрати яке село зазнало під час Першої світової війни, оскільки фронт проходив по горі Яворинка, яка знаходилась в безпосередній близькості із селом.
Традиції які зберіглися до сьогодення сягають своїм корінням, ще в часи заснування. Коли під час великого релігійного свята ввечері виконують звичаї, які походять ще від язичництва і перебувають в міцном зв’язку із християнством, слід тільки згадати Івана Купала, свят вечір, Андрея, тощо. Крім того існують і різні забобони перекази. Більшість таких забобонів стосується побутової сфери. Це зокрема про людей які можуть відвернути грозу, або допомогти при укусі гадюки і інше. Крім того є і негативні персонажі які можуть накласти блуд, наслати на подвір’я гадюк, „забрати” в корови молоко.
На сьогоднішній день більшість населення зайнята в решетарстві. Значна частина виїджає на заробітки Західної Європи і сусідньої Росії. На даний час не працює ферма, яку було розформовано невідомо куди керуючою верхівкою. Працює лісопильня, послугами якої користуються липівчани. Для школярів які живуть далеко від школи минулого року було придбано автобус. В загалом населення відзначається великим рівнем релігійності і моральності. Односельчани завжди готові допомогти один одному в тій чи іншій проблемі.
Отже, таким чином Липовиця являється одним із камінців мозаїки, яка зветься Бойківщина.
Список використаних джерел та літератури
Джерела:
1.Байрак М.Г. „Спогади та перекази”.
2.Вацеба М.І. „Спогади та перекази”.
3.Дранчук В.А. „Спогади та перекази”.
4.Дранчук В.С. „Спогади та перекази”.
5.Дранчук Т.В. „Спогади та перекази”.
6.Дранчук Я.В. „Спогади та перекази”.
7.Коржан О.Д. „Спогади та перекази”.
8.Людак М.М. „Спогади та перекази”.
9.Михайлишин В.М. „Бойківські коломийки”
10.Сенів В.Ф. „Спогади та перекази”.
11.Сікач М.Д. „Спогади та перекази”.
12.Чоховський В.П. „Спогади та перекази”.
Література:
13.Андрейків В.М. „Рожнятівщина в добу феодалізму”//Новини підгір’я, №35, 2004 р.
14. Андрейків В.М. „Рожнятівщина в добу феодалізму”//Новини підгір’я, №36, 2004 р.
15. Андрейків В.М. „Рожнятівщина в добу феодалізму”//Новини підгір’я, №39, 2004 р.
16. Андрейків В.М. „Рожнятівщина в добу феодалізму”//Новини підгір’я, №45, 2004 р.
17. Андрейків В.М. „Рожнятівщина в добу феодалізму”//Новини підгір’я, №46, 2004 р.
18. Андрейків В.М. „Рожнятівщина в добу феодалізму”//Новини підгір’я, №48, 2004 р.
19. Андрейків В.М. „Хто ми бойки”//Новини підгір’я, №15, 2005 р.
20.Бойхівщина. К., наукова думка, 1983 р.
21.Чеховський В.Ю. “Де черва круто в’ється”. // Нові горизонти. №64, 1987 р.
22.Шпильчик Б.Г. “В часи недолі і звитяг. Селу Липовиця – 350 років” // Нові горизонти. №47, 1989 р.
23. Шпильчик Б.Г. “В часи недолі і звитяг. Селу Липовиця – 350 років” // Нові горизонти. №59, 1989 р.
24. Шпильчик Б.Г. “В часи недолі і звитяг. Селу Липовиця – 350 років” // Нові горизонти. №72, 1989 р.
25. Шпильчик Б.Г. “В часи недолі і звитяг. Селу Липовиця – 350 років” // Нові горизонти. №88, 1989 р.
26. Шпильчик Б.Г. “В часи недолі і звитяг. Селу Липовиця – 350 років” // Нові горизонти. №98, 1989 р.
27. Шпильчик Б.Г. “В часи недолі і звитяг. Селу Липовиця – 350 років” // Нові горизонти. №110, 1989 р.
28. Шпильчик Б.Г. “В часи недолі і звитяг. Селу Липовиця – 350 років” // Нові горизонти. №121, 1989 р.