Середнє місце займав тут княжий двір. За переказом, він стояв під Княжою Горою, на горбі, вище церкви св. Миколая. Тепер переходить сюди Замкова вулиця – при плануванні вирівняно терен так, що пагорб над церквою св. Миколая виглядає як рівна плат-форма. Але колись пагорб був вищий і звався Будельниця. Цю назву виводять від слова «будити» і здогадуються, що була тут стражнича вежа, з котрої під час небезпеки били тривогу – будили людей. Ніяких слідів укріплень із княжого двора не залишилося. З літописів про цей двір знаємо тільки те, що тут була княжа скарб-ниця. Король Казимир, як добув Львів 1340 p., забрав звідси княжі скарби: дві корони, престіл, висаджений золотом, княжий плащ, дорогоцінні золоті хрести й ін.

Перед княжим двором були оборонні ворота, й від них уділ ішла стрімка дорога – це теперішня вуличка Під брамкою. Вона йшла до торговиці, місце якої вказує Старий Ринок.

Це найстарший торг Львова. Він був укріплений,– досі ще місцеві жиди називають частину Жовківської вулиці, від Краківської площі до Старого Ринку, «На мості»; був тут рів і на нім міст. На торговиці кипіло живе життя. Старий Ринок лежить при Жовківськй вулиці, що колись звалася Волинською дорогою; туди йшов торговий шлях до Володимира на Волині і далі на Луцьк та Київ. З'їздилися сюди купці з усіх сторін. З Волині і з Придніпрянщини привозили хутра, шкіри, віск; з полудня, через Галич, приходили товари з Греції й Азії: шовк, східне коріння, вино; з півночі й заходу, з Німеччини і західних держав ішло сукно, вовняні матерії, полотно, металеві вироби. На Старім Ринку відбувався торг. Розкладали тут свої шатра купці з усіх сторін – греки, іта-лійці, вірмени, татари, німці, але перше місце між усіма мали наші купці. Князі дуже дбали про розвиток міст, давали купцям окремі права й укладали для них торговельні умови з далекими держа-вами. В XV ст. оселі біля Старого Ринку звалися «Під Гораєм». Згадується тут корчма «Брага», де, певно, купці по торзі запивали могорич.

Пам'ять про те, що Старий Ринок був колись головною торгови-цею Львова, перетривала цілі століття. Коли вже зріс новий Львів, заснований

Вулиця «Під брамкою», що веде за Замкову гору. Зліва – стіна церкви св. Миколая, найстарішої у Львові. Сучасне фото

при Новім Ринку, тутешні міщани ще довго боронили своїх прав і старалися додержувати суперництва з новим містом. Ще в 1497 p., коли король Ян Ольбрахт хотів обмежити права ста-рого Львова, в обороні його стало тринадцять міст Галичини, а саме: Перемишль, Самбір, Жидачів, Стрий, Городок, Вишня, Мостиська, Вібрка, Галич, Рогатин, Буськ, Дунаїв, Гологори і видали засвід-чення, що міщани, приналежні до св. Івана (костела на Старім Рин-ку), «від років давно минулих, поки сягає пам'ять людей», вели без перешкоди торгівлю в цілому краю.

Під княжим двором, біля торговиці й далі стояли доми і двори міщан і бояр, серед садів та городів, між оселями, підносився кругом вінок церков і монастирів. Українці у Львові за княжих часів тво-рили більшість населення. Про це свідчить велике число церков у різ-них місцях княжого Львова. Під самим княжим двором була церква св. Миколая і монастир св. Онуфрія, нижче від них церква св. Тео-дора, далі при Жовківській вулиці церкви св. Параскеви, Вос-кресения, Спаса. Недалеко церкви св. Миколая стояв невеликий ко-стел св. Івана Хрестителя. Всі ті церкви своїм заснуванням по-ходять, мабуть, ще з княжих часів. Місто було людним і широким, оселі його йшли аж до ріки Полтви й далі за Полтву.

Окрім українців у місті були ще інші народи, різного походжен-ня. З Вірменії прибули до нас вірмени. Як турки завою-вали їх країну, вони з Азії подалися на Крим і звідти перейшли до Львова. Тут вони були у значнім числі і в княжім місті мали аж три церкви – св. Анни, св. Якова й св. Хреста. Їх головним осеред-ком був Старий Ринок, тут вони жили ще довгі часи й затримали свої купецькі права. Вірмени мали в XV ст. біля Старого Ринку свою лазню; коло монастиря св. Якова був знову «вірменський міст».

Зі сходу прийшли також татари, що були ремісниками, знали ковальство й золотарство, торгували дрібним товаром. Торгівлю вели також караїми, жидівська секта, що прийшла з Криму; їх давній цвинтар – це т. зв. старе окопище при Клепарівській вулиці. Жиди також були у Львові з княжих часів.

Із заходу по татарськім лихоліттю стали напливати німці Вони заводили собі по містах окремі дільниці зі своєю самоуправою, т. зв. магдебурзьким правом. За часів Льва німці мали у Львові свого війта, Бертольда Штехера, що дістав від князя різні землі. Їх церквою був костел Марії Сніжної, перша римо-католицька парохія у Львові.

І в пізніші часи українці найгустіше жили на території княжого Львова. Околицю під давнім городом називали Підзамчем, ціле передмістя – Краківським (тепер Жовківське). На початку XVII ст. в парохії св. Миколая