Друкарню Федоровича пізніше відкупила Ставропігія і зразу примістила її в монастирі св. Онуфрія; друкарями були між іншим ченці монастиря Мина й Пафнутій. Друкарня була тут до 1616 р.

Монастир св. Онуфрія має багату бібліотеку, архів і невеликий музей; у рефектарі і коридорах багато старовинних портретів.

в) Церква св. Параскеви

Церква св. Параскеви, або П'ятниці існувала вже 1443 p., засно-вана, може, ще в княжих часах. Теперішня будова походить з 1644 р. Збудована з каменю, виглядає на кріпку твердиню з ви-сокою вежею. Верх у вигляді бані з чотирма меншими вежечками прибудовано при реставрації 1908 р. на місце давнього шатрового покриття. Церква була збудована при підмозі молдавських воєвод, про що свідчить герб воєвод, що зображує голову вола під звіздою. Внутрішній вигляд церкви найвеличавіший з усіх передміських. Незвичайну ціну має старовинний іконостас із XVI ст., що вважа-ється за найгарніший у Галичині.. На стінах мальовила Луки Долинського з XVIII ст. Церква св. Параскеви була колись найбагатша з усіх передміських. В половині XVIII ст. мала вона 9 фелонів з до-рогоцінних оксамитів, атласів, китайок, камхи, прикрашуваних сріб-лом, золотом, першорядної роботи; килими й покривала турецькі; срібні й позолочені хрести, лампи, таці, чаші, корони, вота в коралях, дорогім камінню, сріблі. Хоругви були тільки дві, червоні,адамашкові. З цих прикрас заховалися деякі й досі, як от срібна готична кадильниця, гарно різьблені свічники, один із них з 1648 p., антимінс, жертвований гетьманом Мазепою.

Церква се. П'ятниці. Су-часне фото

При церкві був колись цвинтар, довкола опарканений; з над-гробків залишилися тільки останки (при вході до церкви) Симео-на Красовського з 1674 р. й невідомого покійника з 1743 p.; два інші надгробки є під проповідницею. При паркані стояв брат-ський шпиталь; з другої сторони, при фіртці, школа, в якій меш-кав бакалавр зі студентами, що служили в церкві. З іншої сто-рони була резиденція священика, при ній кілька грядок. При цвин-тарі був широкий сад, який братство наймало садівникам. Брат-ство існувало від 1665 р.

г) Церкви, що їх уже нема

Крім церков св. Миколая, Онуфрія й Параскеви, що існують і досі, в їх околиці було ще кілька церков, які не дотривали до нашого часу. Від XV ст. згадуються церкви св. Теодора й Воскресения, в XVI ст. – Преображення або Спаса, у першій половині XVII ст. постає церква Різдва Богородиці й монастирі св. Івана Богослова та Воведення Богородиці.

Церква св. Теодор а, згадана вперше 1453 p., знаходилася навпроти св. Миколая, по другій стороні Волинської дороги (Жовківської вулиці), – пам'яткою по ній лишилася площа св. Теодора. Парохія св. Теодора простягалася від Краківської площі до церкви св. Параскеви. Жили тут різні ремісники-українці: шевці, кушнірі, римарі, кравці, слюсарі. Найбагатші були родини Зарудських і Рачинських. В XVI ст. парохіян числено 40 родин, у XVIII ст. число осілих міщан було всього 10, до сповіді йшло 100 осіб. Як виглядала церква в давніших часах, нічого не знаємо. В 1706 р. на місце старої церкви на пожертвування парохіян поставлено нову, дерев'яну; було в ній три вівтарі, головний, мабуть, св. Тео-дора й бічні, з лівого боку – Пречистої Діви, з правого – св. Варвари. Іконостас був дерев'яний, різьблений і золочений з мальовилами; також інші образи перенесені зі старої церкви. Цер-ква була доволі засібна, мала всі потрібні церковні книги, 8 фелонів, деякі з них з дорогих матерій, всяке інше начиння, срібні позолочені чаші, срібні хрести, євангелію, оправлену в срібло, й інше. Церковний цвинтар був обведений порядним парканом. На ньому стояла дзвіниця на три поверхи з чотирма дзвонами. Тут же була резиденція священика (в 1743 р. дуже зруйнована), через стіну від неї школа, в якій мешкав бакалавр з іншою службою церкви. На цвинтарі були також дві хатинки, що винаймалися за чинш. Від цвинтаря йшла фіртка в напрямі до ріки Полтви. Над Полтвою по обох сторонах тяглися широкі церковні грунти, які винаймало 13 чиншівників.

Церква Воскресения Христового вперше згадується 1453 р. Вона знаходилася при теперішній Замарстинівській вулиці, по лівій стороні. В XVI ст. мала коло 30 парохіян. Стара будова, мабуть дерев'яна, згоріла раз 1623 p., вдруге під час татарського нападу 1695 р. спалили її татари, разом із своїми трупами. Нова церква була величавої будови, ясна, з трьома верхами. Престол був один, великий, із свічниками, хрестом тощо. Іконостас дерев'яний, різьблений, мальований «старосвітською роботою» з 40 образами. Церква мала досить срібних прикрас, багаті фелони й інше начиння. Цвинтар був обведений парканом, на ньому дерев'яна дзвіниця, побита гонтою, з трьома дзвонами; на цвинтарі резиденція свяще-ника й школа для студентів; далі був сад із різними овочеви-ми деревами. Церква мала свої ґрунти також в інших місцях.

Церква Преображення, або Спаса вперше згадується 1539 р. Вона знаходилася десь при кінці Жовківської вулиці, її ґрунти доходили до Полтви. В 1743 р. церква була дерев'яна,

побита гонтою. Вівтар був один, іконостас із чотирма намісними образами. Церковне начиння було бідне, всього три фелони, одна срібна чаша, дещо срібних прикрас. При церкві було братство.

Церква Різдва Богородиці заснована 1630 р. заходами підданих шляхтича Олександра Зборовського на грунті між Тарнавкою і Болонням; називано її церквою на Тарнавці. Вона стояла по правій стороні теперішньої Жовківської вулиці навпроти вул. Зборовських. Пізніше вона була перебудована й посвячена 1710 р.