Так виглядав Високий Замок у половині XVII ст.

В замку як в'язні перебували в 1410 р. німецькі рицарі-хрестоносці, що потрапили у полон під Грюнвальдом. У 1559 р. була тут замкнена славна княгиня Гальшка з Острога, донька князя Іллі Острозького, що по батькові дістала величезну спадщину. Мати княжни вибрала їй мужа в особі князя Симеона Слуцького. Не ба-жаючи віддати доньки воєводі Луці з Гурки, що з нею підступно взяв шлюб, замкнулася з донькою в монастирі домініканів. Князь, перебраний за старця, дістався потайно до монастиря, але воєвода уладив його облогу. Врешті перетято рури, якими йшла вода до домініканів, і монастир мусив піддатися. Остаточно обі сторони ви-рішили, що Гальшка буде задержана «в секвестрі» у Високім Зам ку аж до рішення короля. Львівський староста приїхав за княжною і перевіз її на замок, на знак почесті стоячи на ступні карети. Але Гальшка була непотішена, сиділа на ліжку лицем до стіни і не хо-тіла нічого їсти. Король вирішив справу так, що княжна має вертатися до чоловіка. Староста віддав її Гурці, і хоч Гальшка не хотіла сідати до повозу і заливалася слізьми, мусила покоритися...

Замок стояв на такім недоступнім місці, що вороги рідко коли пробували його добувати. Перший раз Високий Замок здобув 1648 р. Максим Кривоніс.

Богдан Хмельницький, що тоді облягав Львів, не думав добувати міста й не вів проти нього майже ніяких воєнних операцій. Але щоб утримати львівських міщан у страху й присилувати їх до миру, він дозволив полкам черні здобути Замок. Провід над черню мав пол-ковник Максим Кривоніс, проводир народного повстання. Кривоніс під Львовом був хворий. Рана, яку дістав у бою, у лівий бік, вище серця, не гоїлася, але він обняв команду при наступі. Дня 10 жовтня о годині четвертій почався приступ на замок. Селяни, озбро-єні залізними дрючками, з великим криком кинулися під замкову браму (від південного сходу), старалися приставити драбини й дрючками робили вилом у мурі. Але залога відстрілювалася сильно, також упали гарматні постріли з міста, й облога мусила уступити. До замку сховалося кілька тисяч передміщан зі спалених перед-мість, але командант замку з огляду на недостачу харчів вигнав їх. Між ними були й українці. Вони дали знати облягаючим про слабі місця замку. Зараз по тім чернь другий раз кинулася на за-мок, але знову безуспішно. Дня 13 жовтня один із старшин полку Кривоноса – Небильський вночі уладив наново наступ, але упав сильний дощ, замочив стрільби – і напад не вдався. Другого дня, 14 жовтня, повторено приступ. Українцям повелося добути входові ворота до замку. Хоч замок ще мав другі ворота та інші укріплення, командант уважав оборону безуспішною й потайно через одну з башт разом зі своїми «драбами» утік із замку. Те саме другого дня зробив і командант піхоти львівського повіту, що тут стояла залогою. Міс-то обороняли тепер самі тільки міщани. Дня 15 жовтня 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто було на ласці Хмельницького й зложило йому викуп.

По облозі 1648 р. Високий Замок пару літ стояв пустий, зруй-нований. Обновлено його невдовзі, і він перебув нову облогу Хмель-ницького 1655 р. і турецьку облогу 1672 р. Пізніше супроти зросту артилерійської вмілості замкові укріплення стали заслабі – і замок занедбано. Коли 1704 р. під Львів прийшов шведський король Кар-ло XII, Високого Замку вже не боронено. Король дістався туди без перешкоди і там уложив план, як добути місто.

При кінці XVIII ст. замок стояв уже як руїна, що сама розсипувалася під впливом дощів і повітря. За наказом австрійських влас-тей почали розбирати мури й продавати їх на матеріал. Кам'яниця при Личаківській вул., ч. З, збудована із замкового матеріалу.

Далі дозволено також ламати на камінь мальовничі скелі, на яких були фундаменти замку. Через те гора почала зсуватися. При цій нагоді на замку знаходили старі монети, останки зброї, кулі тощо. В однім льоху виявлено два людські тіла, цілком скам'янілі, – забрано їх до природознавчих збірок університету і показувано як велику рідкість; пропали вони під час обстрілу Львова 1848 р.

Прихильники краси Львова багато разів підносили думку, щоб заопікуватися залишками замку, не дозволяти нищити гору, а обса-дити її деревами. Ці плани здійснено щойно 1835 р. Засновано шкілку дерев біля підніжжя архієпископської палати, вирівнюва-но сточища гори, знищено тоді й доріжку, якою ішов в'їзд до замку, засипано давню криницю. В 1839 р. вже ціла гора була засаджена деревцями й корчами. 1841 р. якийсь підприємець хотів там буду-вати голландські вітряки, але магістрат на це не згодився. Високий Замок почали звати тоді Пісковою горою (Зандберг). 1851 p., коли гору відвідав цісар, названо її Горою Франца-Йосифа. В 1845 р. на терасі, що постала після засипання яру (від сторони Княжої Гори), побудовано кав'ярню, яка є дотепер. Щосереди тут грали військові музики. В 1855 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі. В кав'ярні гостила його шляхта, з балкона цієї кав'ярні цісар оглядав ілюмінацію Львова на його честь.

Вид замкової гори почав змінюватися основно від