На Ринку відбувалися здавна різні святочні обходи з нагоди пере-мог, приїзду володарів та ін. В 1588 р. обходжено святочно коро-націю Жигмонта III. В обході брали участь також запорізькі козаки під проводом князя Костянтина Ружинського, в кількості 1700. Вони ходили на підмогу Жигмонтові проти австрійського архікнязя Максиміліана. Місто підіймало їх вином, а вони «охотно і згідно по-магали до сього тріумфу своїм обичаєм густою стрільбою». В 1611 p., як король добув Смоленськ, на Ринку зображено цю об-логу; Смоленськ був виліплений з паперу, з воротами і баштами, ча-стина міщан удавала оборонців, частина добуваючих – стріляли, ро-били наступи, врешті добули твердиню, взяли залогу в полон, по-лонених обвели по Ринку, накінець і «переможці», «переможені» разом засіли пити вино...

Ринок пам'ятний для нас ще тим, що наше міщанство вело уперту боротьбу за дозвіл вести туди православні похорони і про-цесії. Вже 1521 р. православні жалілися королеві, що місто не до-зволяє переходити через Ринок священикам з святими дарами і вести туди похорони. Король вирішив справу так, що похорони і свяще-ники можуть іти через Ринок, але без співу і без запалених сві-чок... Пізніше наші міщани зросли в силі і не дотримували заборони.

Через Ринок ішли похорони зі співами за місто до св. Онуфрія, ішли процесії на Йордан, ішли діти у квітну суботу з «багнятами» і зі співом «Осанна во вишних». На Ринку братство стрічало святочно духовних гостей – митрополитів, патріархів і ін. Аж в 1595 p., коли наново роз'ярилася релігійна боротьба, міська рада заборонила православним ці походи, і коли Ставропігійське Брат-ство не схотіло послухати, замкнула до в'язниці визначних брат-чиків...

Свій давній вид Ринок втратив у другім десятиліттю XIX ст. Дня 14 липня 1826 р. прийшла подія, що потрясла цілим Львовом: стара ратушева вежа пополудні зарисувалася й о годині чверть на сьому вечором з великим тріском завалилася. Наперед вже опорож-нено Ринок від людей, але все-таки у звалищах загинув трубач, два жовніри і кілька робітників.

Ця катастрофа дала почин до перебудови ратуші. Зруйновано стару будову, усунено також «багаті крами» і всі доми, що були посередині Ринку, і на це місце виставлено нову ратушу у теперіш-ньому виді, з 9 салями, 156 кімнатами, з вежею, яка мала наверху невелику баню. Ратушу посвячено 1835 р. Але недовго стояла вона в цілості. В 1848 р. під час революції, що охопила Австрійську дер-жаву, поляки спробували опанувати Львів. Ринок зайняла поль-ська національна гвардія. Але австрійські власті вирішили придуши-ти революцію. Дня 2 листопада 1848 р. артилерія, що стояла коло палати латинського архієпископа, на площах Каструм, Стрілець кій, Галицькій і Марійській, почала обстрілювати Ринок. На ратуші почалася пожежа – вежа стала в огні, як величезний смоло скип, баня з тріскотом упала, з нею годинник і ратушеві дзвони. Згоріли також дахи і частина поверхів ратуші, а в них реєстратура, частина архіву і різні старовинні пам'ятки минувшини Львова. В 1851 р. відбудовано ратушу, але вежу полишено без бані, без закінчення, у вигляді величезного комина висотою 65 м. У ратуші серед місь-ких установ міститься також архів Львова з багатою збіркою актів до історії міста.

Найбільша розмірами кам'яниця ч. 6 – се дім Костянтина Корнякта. Корнякт був родом з Греції, з острова Кандії, збагатився на державі цла в Галичині, вів на велику міру торгівлю вином рибою і всякими товарами. Був жонатий з українською шляхтянкою Анною Дідушицькою. Вславився як меценат Ставропігії, поставив своїм коштом вежу Успенської церкви і каплицю Трьох Свя-тителів. У Ринку виставив собі величавий дім. Збудував його 1580 р. італієць Петро Варбон. Кам'яниця має характер палати, значно більша, як сусідні, замість трьох вікон на поверсі має по шість. Збудована з великим смаком, без надміру прикрас, уважається найгарнішою пам'яткою львівського ренесансу. Замітний портал з корінфських колон з фестонами, що виходять із пащек левів, по боках – дві вусаті голови. Наверху кам'яниці – аттик із семи кам'яних статуй, з постаттю короля посередині. Се додаток з XVII ст.

Дім перейшов пізніше у власність короля Яна Собєського. Сьогодні приміщений тут міський музей, в якому зібрано пам'ятки минув-шини Львова. Помітна стара зброя, галерея портретів, цехові пам'ят-ки, види Львова та ін. Деякі пам'ятки тут зв'язані тісніше з ук-раїнським минулим: збірка ікон, фелонів, антимінсів, різьби, чо-тири портрети і дві гравюри Богдана Хмельницького, портрет неві-домого козака з XVII ст.

Кам'яниця ч. 8 має купецькі емблеми і балкон в стилі цісарства. Дім ч. 9 від XIV ст.– власність римо-католицьких архієпископів. В 1405 р. і 1420 р. мешкав тут великий князь Свидригайло, відомий з пізнішого повстання проти Ягайла. Місто приймало його вином і піднесло в дари дорогу матерію. Бував тут і Ягайло.