На мурі катедри завішено пам'яткові кулі з облог Львова: 1672р.– турків із Петром Дорошенком і 1919 р.– Української Галицької Армії.

При катедрі був цвинтар, обведений довкола муром. Навпроти теперішньої захристії була брама для переїзду повозів, що звалася королівською. Піші йшли на катедральний цвинтар по кількох схід-цях; також дві фіртки були від сторони площі св. Духа і проти головного входу. Перед останньою фірткою були різничі ятки, в яких деколи навіть бито худобу. Мур зруйновано при реставрації 1776 p., тоді перенесено під сам костел божий гріб, що колись був в одній з брам. Ятки 1800 р. розібрано і перенесено за Краківську браму.

Теперішня вулиця Рутовського, недавно ще Театральна, колись мала ім'я Довгої. Площа св. Духа називається від костела того ж імені, при якім від XIV ст. був шпиталь, найдавніший у Львові. Костел і шпиталь знесено 1792 р.; при пізніших розкопках у 1840 р. відкрито давній цвинтар, багато людських костей. За австрійських часів при площі поставлено військову стражницю.

В цій околиці була також міська лазня і вузька вуличка між шпиталем і комплексом єзуїтів, звалася Лазебною. При кінці цеї вулички була мурована «єзуїтська фірта», що вела на вали. З кам'я-ниць помітніша при вул. Рутовського, ч. 10, з орнаментикою в стилі рококо.

Вулиця Трибунальська звалася зразу Шевська, від кінця XVIII ст.– Дикастеріальна, тому що вела до урядових бюр у єзуїтів. При ній помітніші доми в стилі цісарства, ч. 10 і 12.

Костел єзуїтів побудований близько 1635 р. у бароковому стилі, один із найбільших у місті, з величавим фасадом, на шістьох корінфських стовпах опирається бальковання у двох кондигнаціях. Костел мав найвищу вежу в місті, але 1830 р. її вищі поверхи зне-сено. Монастир єзуїтів, перебудований 1723 p., був скасований 1778 p., і в ньому міститься суд. В монастирі була єзуїтська колегія, що у XVIII ст. добула собі ім'я академії. Учеником цеї школи був також пізніший гетьман Богдан Хмельницький, він покінчив тут поетику і риторику під проводом ксьондза Андрія Гонцель-Мокрського. Бували тут і інші студенти-українці, як, наприклад, славний подорожник Григорович-Барський в XVIII ст.

По знесенні ордену 1773 р. у єзуїтських будинках поміщено губерніальні бюра. В 1775 –1848 pp. в єзуїтськім костелі відбувалися засідання «станового сейму», найдавнішого галицького парламенту. До сейму належали два стани: магнатський, що складався з князів, графів, баронів, єпископів, та лицарський – зі шляхти, яка річно платила щонайменше 75 золотих податку. Пізніше допущено теж делегатів капітул і двох делегатів міста Львова. Сейм обдумував способи, як увести в життя різні доручення уряду, і деколи посилав до цісаря петиції. Вплив його не був великий: він «просив за те, чого не давали, і дякував за те, чого не просив». Відкриття сесії сейму відбувалося дуже святочно, перед костелом військо і поліція держали шпалір; переїзд через площу був тоді замкнений залізними ланцюгами.

Дальше за будинками єзуїтів був монастир францішканів з костелом св. Хреста, на місці давнішої церкви с в. Хреста Костел був заснований в XV ст. У сім францішканськім костелі відбулася славна нарада у вересні 1648 p., як на Львів ішов тоді Хмельницький. На раді було 3000 шляхти, і вона віддала оборону міста і краю князеві Яремі Вишневецькому, знаному з ненависті до козаків. Але Ярема забрав тільки гроші, зібрані міщанами на оборону, і кинув місто на його власну долю. Під час наради у костелі помічено якогось передміщанина-українця, що записував щось у книжечці. Його взято за шпигуна, виведено із костела і біля єзу-їтської фірти без допиту і суду вбито. В 1785 р. кляштор був зне-сений і в його будинках приміщено нормальну школу, в опорожненім костелі відбувалися 1792–1842 pp. вистави зразу німецького театру, потім польського (Богуславського і Камінського). Театр мав у двох поверхах 36 лож, 114 крісел і по 200 місць у партері та на галереї. В театрі було зимно й доволі темно; освітлювано салю олією, що не раз капала із жирандолі на голови глядачів у партері. Піз-ніше відбувалися тут концерти й «магічні» вистави. Велике вра-ження у Львові зробило те, як один із акторів відкрив домовини з людськими кістяками,– при перебудові костела на театр забули усунути з підземелля давніх покійників...

Побіч театру були т. зв. редутові салі, в яких зимою від свята Трьох Королів55 протягом трьох тижнів відбувалися контракти, рід біржі, на які з'їздилася шляхта з цілого краю. Тут укладали всякі торгові справи, продавали хліборобські продукти, докували капіта-ли і т. д. Головні сходини біржі були у вечірній порі, між шостою і дев'ятою годинами. Вступ на контракти коштував 15 крейцерів, порядку пильнував комісар та офіцер із варти. У бічних кімнатах був буфет. Там починалася забава, що тривала до ночі і ранку. Пізнім вечором у тих салях починалися редути, на яких виступала публіка, поперебирана за турків, італійців, іспанців, муринів, се-редньовічних рицарів, пастирів і т. д. Під час обстрілювання Льво-ва 1848 р. ці будинки знищено; пізніше була тут промислова школа.

Краківська вул. в XV ст. звалася «Татарською» або «Поганською», названа так тому, що при ній коло Краківської брами було кілька домів татар. Татари в більшім числі мешкали на перед-місті за брамою. Старші кам'яниці: ч. 24 – балкон в стилі рококо, ч. 11 – купецькі відзнаки з поч. XIX ст., ч. 34 –