Поєднання всіх перелічених прийомів дало змогу місцевим ремісникам створити велику кількість видів і форм прикрас. Терміни ХІ-ХІІІст., які дійшли до нас, свідчать про різноманітність давньоруського “узороччя”: вінець, очолля, чоло, ожерели, гривня, намисто, лучниця, цата (опріччя), запона, сусту????, усеряг, перстень, тразни?? (підвіски) та ін. [Арциховсь-
кий А.В. ст.262]. Прикраси декорувалися реалістичним орнаментом у вигляді голови коня, птахів, змій чи геометричним малюнком. У давньоруському орнаменті присутня різноманітна язичницька символіка: сонце, засіяне або зоране поле, хміль, “дерево життя”, турячі роги, зображення Дажбога, Богині Весни, Медузи Горгони, гри толів???. Пізніше язичницькі елементи поєднувались з християнськими – хрестом, мотивами вознесіння тощо.[Рыбаков. Язич Д.Р. ст.570-656].

Чоловічий одяг селянства Київської Русі складався з сорочки довжиною до колін, одягненої навипуск і підперезаної шкіряним або в’язаним поясом, а також кеширових????? штанів (гачів, портів). На поясі кріпили різні необхідні предмети (кресало, гребінь, невеликий ніж). На голову одягали велику шапку (клобук), на ноги – плетені з лика або стягнуті зі шкіри личниці, постоли та онучі. В холодну пору напинали суконну свиту, а взимку – хутряний кожух. Давньоруський костюм представників різних станів був близьким за кроєм, але відрізнявся числом предметів, а також якістю використаних тканин та інших матеріалів.

Костюм давньоруських жінок був самобутнім і різнобарвним – справжнім витвором мистецтва. Виготовлення одягу, прядіння і ткацтво, шиття та вишивка були повсякденним заняттям усіх жінок – багатих і бідних. Одяг заміжньої сільської жінки, а також дівчини складався з довгої вишитої сорочки (сороциці), поясного одягу у вигляді одного або двох незшитих, а пізніше частково зшитих шматків орнаментованої або клітчастої вовняної тканини (дві запаски, плахта, паньова). На голові у дівчини був вінець (корун????, вінок), а у заміжньої жінки – рушникоподібний убір, який накидався на багато прикрашений твердий, виконаний з дорогої тканини корун (уирку????), що міцно тримав волосся.

Прикраси (зйомці та нашивні), елементи орнаменту, колір в одязі спершу виконували не стільки естетичну, скільки магічну роль. Відповідно до цього пояснюється їхнє розміщення. Так, є гіпотеза, що орнамент наші предки розташовували на одязі так, де відкривається доступ до тіла, - на горловий, по низу рукава, на подолі на ??????. Розташування вишивки на плечовій вставці та передпліччі української сорочки дослідники іноді пов’язують з еволюцією цього типу одягу, а саме з тим періодом, коли на нижню сорочку з довгим рукавом надягалася друга – без рукавів – або накидався плащ з орнаментованими краями [Николаєва ст. 33].

Уже в Х-ХІ ст. в жіночому одязі існував поділ на нижній (натільний) і верхній. Нижньою була довга полотняна сорочка з рукавами. Які набагато перебільшували довжину руки. На зап’ястях вони підтримувалися браслетами – наругами. На таку сорочку вдягали або коротку за неї одежу – ризу, або ж декілька суконь, прямого чи розширеного крою. Кількістю залежала від сезону і заможності людини.

Особливо виразними були жіночі та дівочі головні убори – обов’язкова складова костюма. Різноманітної форми, прикрамлені дорогоцінним камінням, вишивкою підвісками, повиті довгим шматком білої тканини (убрусом, наміткою), ці високохудожні вироби не тільки композиційно довершували костюм, а й виступали показником соціального стану жінки, виконували захисну, обрядову функції, відповідали існуючим морально-етичним нормам.

Одяг знатних городян – князів, бояр, феодалів, багатих купців тощо – складався з великої кількості предметів і виконувався з дорогих тканин як місцевого виробництва, так і привезених із країн Західної Європи та Сходу. Сорочку й гачі із лляного полотна носили як натільну білизну. Убрання вельможних городянок, яке надягалося на сорочку, шилося зі східних ????тих шовків (паволок) або цупкої ворсистої тканини з золою або срібною ниткою, схожої на оксамит. [там же ст.35].

Верхнім одягом служила свита прямо???? крою, з клинами по боках, з довгими вузькими рукавами, опоясана широким поясом, зимою підбита хутром.

Іноземні впливи мало позначалися на розвитку народного одягу, одяг українських феодалів хоча й складався з окремих елементів народного вбрання, але зазнав іноземних впливів. Так, він став більш складним і різнорідним, збільшилась кількість його частин. В цей час з’являються розстібні форми одягу, з розрізом у талії. Хоча найбільш поширеними залишались довгі прямот??? форми [Матейко ст. 32].

Різноманітними були зйомні прикраси – підвіски, сережки, ??????, браслети, але з плином часу і розвитком ремесел їхні локальні особливості поступово стираються [Ніколаєва ст.34]. Характерна прикраса – перстені впліталися в волосся, звисали спереду і позаду вух до самих плечей (зау?????). Жіночі та особливо чоловічі пояси робили також із шовку, затканого золотом і сріблом, із оксамиту або шкіри з кованими металевими бляшками. Прикрашені перлами, сердоліком пояси, як і опріччя та головні убори, залишали у спадщину дітям.

Одяг знатних східнослов’янських жінок був багатокольоровим, у ньому поєднувались яскраві, свіжі, соковиті барви. Зелений, блакитний, червоний, синій, коричневий кольори ?????валися золотим і срібним шитвом. Найулюбленішим кольором був червоний (“червлены и багряны одеяния”). Його перевага пояснюється тим, що, по-перше, це був колір-оберіг, а по-друге, використовувалися численні натуральні барвники.

Парадний костюм феодала складався з довгої сорочки, свитки-каптана (жупана), корзна, чобіт, напівсферичної шапки, обшитої хутром. Корзно і свиту шили з привізних візантійських тканин.

Під ?????цем носили довгий одяг, що застібався вище пояса петлями, мав круглий або квадратний виріз біля шиї, обшитий золотом і дорогоцінним камінням у вигляді кайми. На виготовлення вбрання заможного купця або феодала часто-густо йшла