В зимовий час населення Київської Русі носило хутряний одяг: більш заможні – з дорогого хутра (горностая, соболя, лисиці, бобра тощо), бідніші – дешевого. Жінки середнього достатку носили шуби з білки. Шуби були прийнято носити хутром усередниу, спочатку не покриваючи їх тканиною з часом такий одяг став вважатися грубим і зберігся тільки і побуті селян. Шуби ж знатних дам почали покривати оксамитом із золотим шиттям Венеціанською каймою (шовком). Шуби носили бережно і передавали в спадщину. В погану погоду накидали на плечі суконний старовинний плащ без рукавів – опанчу????.

На відміну від селянок городянки і представниці панівних станів були “усі в чоботях”, із різнокольорової м’якої шкіри. Шкіряне взуття вигнали із шкур коней, великої та малої рогатої худоби. Черевики, сап’янці, на півчобітки, чоботи в Х-ХІІІ ст. кроїли на невисокому підборі та нежорсткій підошві. Чоботи в різних регіонах були тупоносими або гостроносими. Показником добробуту було вишивання чобіт кольоровими нитками, річковими перлами.

Ареал етнічної основи українського костюма в цілому збігається з ядром Київщиною, Сіверщиною, полісся, поділлям і Галичиною; національні ж його риси стали складатися в XIV-XVст. головним чином у селянському козацькому середовищі. [Николаєва ст.37-38].

Святковий одяг багатих козаків за кроєм мало чим відрізнявся від одягу феодалів, буденний був близький до селянського. Бідне козацтво і в будень, і в свято носило звичайне селянське вбрання.

Буденний одяг рядових козаків виготовлявся з грубих тканин і складався із сорочки, шаровар, каптана, жупана, черкески, шапки. Сорочки шилися з доморобного полотна, шаровари – з китайчаної тканини. Каптани – з відрізною спинкою із зборками – підпоясувались широким поясом. З ремінцями для пістонів і люльки. Поверх каптана одягався жупан, під жупан – черкаска. Жупани були суконні, переважно малинового кольору, широкі в плечах, приталені, з вузькими рукавами з розрізом. Зимою рядові козаки одягали довгі кожухи з великим смужковим ????? коміром, смужкові????? шапки із суконним верхом, сап’янці????? чоботи.

Козацька старшина мала, в основному, такі ж самі складові частини одягу, але із значно дорожчих і яскравіших тканин, з більшою кількістю прикрас. Особлива увага приділялась каптанам, які поділялися на “холодні” і “теплі”. Останні під????? або обкладали різними тканинами інших кольорів. Прості козаки виготовляли каптани з сукна, козацька старшина – з шовку, найчастіше з ???????, обяру?????, атласу, алтабасу, оксамиту, ізорбафу. Щодо кольорів, то найпоширенішими були відтінки червоного, зелений, жовтий. [Д. Єварницький ст.249-276].

Каптани старшини багато прикрашали кольоровими шнурами або позументами????, спереду нашивали гаплики і ґудзики (мідні, дерев’яні, срібні, золоті та з самоцвітів) різних розмірів і в різній кількості, але лише до пояса. Заможна старшина мала на зиму шуби із лиса, вовка, рисі тощо. Дорогі хутра покривали коштовними тканинами – оксамитом, обяром, тафтою??? й сукном, дешевші – бавовняними. Шуби, як і каптани, прикрашали срібним і шовковим шнурком, хвостами із соболів, куниць та іншим хутром. На взуття ішов червоний та жовтий сап’ян, на головні убори – хутра й тканини. Доповненням до одягу були рукавиці із шкіри або тканини, гаптовані злотом і сріблом.

Жіночий одяг дружин рядових козаків був подібний до селянського, складався із сорочки, спідниці (саяна?????), нагрудника (шнуровки), каптана, шуби, головного убору, прикрас, взуття.

Натомість жіноцтво старшини носили шовкові, гаптовані сріблом та золотом сорочки. Спідниці виготовляли з коштовних тканин (штофу, парчі, ???????, обяру, гродатру тощо), залежно від достатку підкладали полотном, кіндяком або сукном, оздоблювали ?????зунентом та мереживом.

З тих самих тканин, з яких виготовляли поясний одяг, шили й верхній – кунтуші, що відрізнялися від чоловічих переважно багатими та численними прикрасами. Старші жінки носили шапочки темних кольорів, іноді з хутром, молоді – кораблики-шапочки з чорного оксамиту з напусками та двома ріжками, спереду і ззаду [Матейка ст.38].

Особлива цінність чоловічого вбрання полягала у нашивках, зап’ястях, мереживі, ґудзиках. Нашивки робили завжди з матерії, різко відмінної від лицьового боку всього одягу: наприклад, на зеленому сукні нашивки були червоні. Під колір нашивок підбирали зав’язки й китиці (варворки). Нашивки та зап’ясті у багатих зани??????? перлами, коштовним камінням, покривалися золотими ґудзиками, у бідних ґудзики були з шовку або по????. Мереживо залежно від своєї форми мало різні назви: кільчасте, колінчасте, решітчасте, плетене, петель часте тощо. Ґудзики іноді робили з перлин. Золоті та срібні ґудзики мали свої назви або за способом виконання (канфе?????, сканні???, франовиті??) або за формою (грушоподібні, гостроконечні, прорізні, клинчасті, половинчасті, жолобчасті). Траплялося, замість металевих ґудзиків пришивали плетені з ????? або кришталеві. Бідняки носили олов’яні ґудзики таких самих форм, що й багаті; часом вони ма???? розміру яйця. Число їх було найчастіше одинадцять чи дванадцять, іноді чотирнадцять-п’ятнадцять. [Ніколаєва ст.46].

Пояси носили обов’язково: ходити без пояса вважалося за непристойне. Окрім опояски на сорочці, носили широкі пояси (кушака) з верхнім одягом і хизувалися ними не менше, ніж нашивками і ґудзиками. У небагатих людей пояси були дорогильні??? і тафтяні; у багатіїв вони робилися з дорогих матерій та прикрашалися коштовностями.

Чоловічі сорочки робилися широкі й короткі (ледве сягали ????). Вони заправлялися або опускалися зверху спіднього плаття і підперізувалися вузьким паском – опояскою. По подолі та по краях рукавів сорочки вишивали, обле???? тасьмою, розшитою золотом та шовком.

Відомі у комплексах жіночого одягу саяни й бестроги. Саяни – спідниці, виготовлені з такої ж тканини, що й кунтуші - ?????? із золотими і срібними квітками або з кольорової камки. Внизу саяни ?????? мереживом, підбивалися кумачем.