Крім ромба поширені в традиційному геометричному орнаменті гуцульської вишивки квадрат, трикутник, круг, осьовидна фігура, хрести, зубці, кучері, меандр, плетінка та ін. Ці основні геометричні фігури створюють у різних поєднаннях переважно стрічкові композиції.

В розробці орнаменту майстрині досягли великої віртуозності, створивши численні узори, прийоми і побудови.

У гуцульській вишивці збереглися гранично геометризовані антропоморфні, зооморфні мотиви. Часто на спинах кептарів при бокових швах сердарів, на рукавах кожухів у складному обрамленні зображено одну людську постать [Матейко ст. 65] або вишиті в ряд антропоморфні мотиви [Гургула ст. 29-30]. В с. Розтоки на спинках кептарів, на рукавах кожухів поширене зображення двоярусної композиції мотивів дерева життя. Виділяються динамічністю зображення багатоногі птахи з піднятими розпушеними крилами, яких вишивали майстрині рядами на всій площині рукавів нижче уставок у селах Верб овець, Старий Косів.

Прямий крій, прямокутні площини окремих компонентів одягу спричинили до поширення стрічкових, сітчастих і розеткових композицій. Горизонтальними стрічками – смугами розміщена вишивка по краях пере міток – “переміточні забори”; верхніх частинах рукавів – уставках, на манжетах – “дадах”, комірі, пазусі: по краях онучів, капчурів тощо. ???? сердаків вишивались в нагрудній частині вертикальними стрічками, а в кутку нижньої ????? сердака, кожуха, гулі вишивалась розеткова центрально-промениста композиції, часто складних форм, в яких окреслені дерево життя або антропоморфні фігури. Масово поширеною була стрічкова композиція. В різних за шириною стрічкових смагах рапорт складається з одного, двох або кількох мотивів. Вони розміщені строго симетрично згідно орнаментальної сітки, створеної з комплексу горизонтальних, вертикальних, скісних, прямих і кривих ліній, які обґрунтовують відповідні орнаментальні ритми. Різний темп орнаментального ритму створює ширина стрічки, провідні мотиви, характер їх вертикального чи горизонтального розміщення, густота введення інших орнаментальних елементів. Наступні легші стрічкові композиції вишивок розміщені на місцях зшивання окремих частин одягу: рукавах сердаків, кожухів, мант, низу холош????, по краях онуч, капчурів [Захарчук Чугай ст. 127]. Монументальністю звучання виділяються стрічкові дво-, трирядні композиції в переміточних узорах і рукавах жіночих та чоловічих сорочок.

Суцільний сітчастий узор рідше зустрічається у вишивці. В ньому орнаментальні мотиви вписуються в прямокутнику або діагональну сітку. Напрям сітки і відстань між мотивами створюють різновидність сітчастих композицій. Вихідним мотивом (найбільш поширеним) сітчастого рапорту є квадрат з численними варіантами контурного обрамлення.

Розетковий рапорт також поширений у вишивці хустин. Сердаків, мант, кожухів. У них від вертикальної і горизонтальної осей симетрії іде побудова окремих елементів, форм, подібних до геометризованих вазонних мотивів.

Всі розглянуті види композицій розкривають складну систему гуцульської орнаментики, властивої тій чи іншій техніці виконання. Кожна історична епоха вносила певні зміни у мистецтво вишивки Гуцульщини. Поява рослинних мотивів довільної трактовки – рідкісне явище. Це вплив вишивки сусідніх народів. Загалом у гуцульській вишивці збереглася і постійно зазнавала розвитку давня геометрична основа [Захарчук Чужай ст.127]. Гуцульські майстри виявили глибоке розуміння краси, своєрідної поезії геометрично-графічної лінії, гармоній форми і ритму.

Хар???тран риса гуцульської вишивки ХІХ-ХХст. – поліхромність, соковита, багата, сповнена дивовижної сили декоративного звучання. У ній знайшли відображення всі кольори спектральної гами. Домінуючий червоний кольорі у різних нюансах звучання – від найбільш темних до інтенсивних оранжево-золотистих відтінків. У співвідношенні до його звучання введені жовтий, зелений, синій, чорний кольори. Кожний кольоровий стібок, елемент, мотив, їх ритм введені і так щоб отримати ефективний колористичний акцент композиції.

В селах і присілках, які межують з Поділлям, Покуттям, Бойківщиною, зустрічаються одноколірні вишивки, чорні, червоні, білі.

Вишивка ж центральної Гуцульщини – поліхромна, з певними акцентами. Так, у вишивці Верховинського району переважають лілово-фіолетові кольори, у вишивці Яворова, Річки, Брус тур домує голубий і зелений кольори. Полікро???? відіграє провідну роль у декоративному звучанні гуцульської вишивки.

Поряд із загальними, чітко викристалізованими принципами вишивка названих районів має свої провідні осередки з яскраво вираженими локальними особливостями. Вони виявлялися в матеріалі, техніці виконання, орнаментально-композиційному та колористичному рішенні.

Виділяється вишивка найбільш відомих цент???? виду мистецтва особливо Верховини, Криворівні, Рахова, Косова, Брус турів, Космача, Яворова, Красної лі, Ясеня, Ворохти, Яремча. Поряд з домінуючою технікою вишивання низинки тут були поширені також хрестик, насилування, штапівка, шнурок, кучерявий шов.

На початку ХХ ст. у вишивках Косівщини визначились два напрями вишивка тут відзначалась багатоколірністю, густотою заповнення площин. Ця особливість виразно виступає в декоруванні жіночих сорочок, особливо їх рукавів. Згідно розміщення вишивок на рукавах жіночі сорочки можна поділити на такі групи: сорочка, в яких вишити уставки, манжети і вся площина рукавів між ними.

Вишивка уставок жіночих сорочок – важлива ділянка народної художньої творчості. Їм приділялась особлива увага. Вишивальниці Гуцульщини розробили чітку систему перетворення маленької частини рукавів у високого рівня мистецький твір. Уставки сорочок – це своєрідний символ краси гуцульської народної вишивки. Гідні подиву варіанти їх художньо-технічного трактування. Логічно продумане розміщення прямокутної площини уставки, переважно висотою до 15см., шириною до 35см., на самій видній верхній частині рукава. Уставки барвистими стрічками горизонтально перетинають вертикальну площину рукавів нижче плечей, виразно виділяючись в конструкції усієї площини сорочки.

Найбільш поширений принцип побудови уставок по плану: центральна частина уставки, обрамляючи її стрічки – “червачки”, над якими вишиті орнаментальні зубчасті смуги – поверхниця.

Узор центральної частини складається з рядів різноманітно окреслених і з’єднаних в ряд ромбів, трикутників, розет. Незважаючи на суцільне заповнення фону тканини вишивкою, уставки завжди мають виразну симетрично-геометричну композицію. Центральна частина обрамляється “поверхницею” з нижньої