Поетичною мовою художнього рішення наділені трирядові або однорядкові стрічки – «снурки», «червачки», які відділяють центральні частини уставок від обрамляючи поверхниць. У них також переважно витриманий тридільний принцип. Посередині вишита домінуючим кольором уставки кіска, а обабіч скісною гладдю – стрічки. Ці стрічки називають «перекладені», бо в них перекладаються кольори ниток, використаних для вишивання центральної частини уставок. [Боднар ст. 55-57].

Крім описаних найтиповіших п’ятирядових уставок, вишивали уставки трирядові. Центральний ряд ширший, крайні – вужчі. Їх широкі смуги орнаментовані дрібними мотивами, співзвучними мотивам центральної смуги. Часто вишивали суцільну центральну смугу уставки з вертикально розміщеними мотивами і зверху – ряд зубців, пів ромбів тощо.

Внизу уставка обрамлялась вузенькою графічно окресленою лінією, вишитою одно-, дво-, трирядовими скісними стібками. В уставках, такого типу характеру трактовки мотивів, переливом кольорів створено враження динамічності, вертикально спрямованого ритму, своєрідного росту вверх. Невипадково такі уставки називають «соснові», «головкаті». В символічних знаках цих вишивок проглядаються геометрично стилізовані антропоморфні мотиви і дерево життя. Названі принципи вишивання уставок поширені на всій території Гуцульщини.

В окремих селах Косівщини поширений тип сорочок в яких вишита суцільно вся площина рукавів і ставки, центральна частина рукавів і манжети. Варіантність цих сорочок в основному творить характер системи композиційного розміщення мотивів: прямі вертикальні, скісні смуги або шаховий порядок вишивання кружків у прямій або скісній сітці на всій площині рукавів. Сорочки «рукавці» часто вишиті в одно-, двомірній гамі, переважно червоно-оранжевій. Монументальність звучання вишивки «рукавців» обґрунтована рельєфно виступаючими укрупненими мотивами на білому фоні тканині. [ ]

Сорочки, в яких вишивка розміщена на дудах і комірі виступали переважно як буденне вбрання. В них продумана чітка система вишивання манжетів, що має декілька варіантів. Згідно характеру композиційного рішення вишивок манжетів виділяються чотири основні групи сорочок. До першої відносяться сорочки, в яких манжети вишиті вузенькою горизонтальною смугою, обмеженою при краях петельчатим швом. Тут багато білого поля, вишивка розміщена по краю, біля обмітки. До другого типу відносяться сорочки в яких край манжет обметений петельчатим швом, центральна смуга вишита хрестиком або низинкою, а вище неї ідуть ряди «стебнівки», збирання складки – «морщенс???». [Шухевич Т.2.ст.161]. своєрідність третьої групи створює те, що вся площина манжетів густо зашита або низинкою, або хрестиком а краї густо обметані.

Сорочки з такими манжетами по цільності вишивки гармонують з структурою обгорток, запасок, творять цілісні акценти в єдиному ансамблі одягу.

Поширена четверта група сорочок з манжетами, вишитими стебнівкою, плетінкою, кіскою, штапівкою. Краї в них обметані. Центральна частина вишита рядами ламаних зубчастих ліній, скісних хрестиків [Шухевич Т.2ст.161].

На білому фоні з графічною чіткістю виділяються лінійні окреслення орнаментальних мотивів. Часта центральна смуга на дудах вишита ромбовим розводом – плетінкою вона аналогічна до технік подільської вишивки, київського «зернового виводу».

В колориті вишивок Косівщини характерним є як багатоколірність з провідними темними вишнево-чорними кольорами, так і одноколірність, переважно червоно-оранжева. Збережені в музейних збірках твори свідчать про високий художній рівень вишивок ХІХ – початку ХХ ст. Геометричний орнамент вишивки вовняними нитками був домінуючим до середини ХІХ ст. Поширеною була вишивка тільки білими або чорними нитками. На початку ХХ ст. вишивка Косівщини стає багатоколірною, посилюються процеси взаємовпливів із вишивкою сусідніх районів.

Високим художньо-технічним рівнем виконання виділяються низинкові вишивки с. Яворів та його присілків. У ХІХ ст. тут вишивали вовняними нитками низинкою, хрестиком, позаголковим швом.

Характерно, що розвід-схема у вишивках виконані чорними, а інколи червоними, а орнаментальні мотиви – білими, жовтими, зеленими нитками. Червоний колір у всіх вишивках домінуючий. На початку ХХ ст. почали частіше вишивати бавовняними шовковими нитками, в колориті зазнав переваги голубий, синій, зелений кольори. Поступово у 20-х роках на відміну від інших районів тут у вишивку вводяться лілові та фіолотеові кольори. Вони логічно підпорядковуються чорному, вишневому, жовтому, оранжевому.

В коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини зберігається близько 20 зразків Яворівських вишивок уставок, виконаних у 1890-х роках вовняними нитками, низинкою та хрестиком. Орнамент – геометричний. Основні мотиви – ромб, квадрат, прямокутний, трикутник. Багатогранне їх графічно-живописне трактування символічне за значенням. Вони лежать в основі визначення народних назв узорів: «ріжкаті», «головкаті», «скриньові», «в очка», «????????», «биті», «безконечні», «підківки», «кручені», підківкові», «порошникові», «в звізди», «сливові», «черешневі», «намальовані», «??????», та ін. [Сахро. ст.90-101].

Космацькі уставки – суцільно зашите площини полотна переважно довжиною до 25см. висотою від 7 до 15см. Техніка вишивання – бірний хрестик, низинка, поверх ниця. З початку ХХст. уставки вишивали переважно хрестиком і поверхневими скісними стібками, кіскою, шнуром. Основний принцип космацьких уставок – стрічкове розміщення орнаментальних смуг, розділених і обрамлених трирядовими вузькими – до 0,5см пасочками – «шнурками». Нижній і верхній «снурок» вишиті темно-червоною або ясно-червоною нитками, а середній пасочок називають «перекладенка», бо в ньому позмінно поторені всі кольори вишивки уставки.

У строгій геометричній будові орнаменту уставок виразно виділяється чітка графічна лінія, яка ідучи в різних напрямках і нахилах – горизонтальному, вертикальному, діагональному, створює своєрідну схему узору. Складна орнаментальна мова космацьких уставок. Основу композиційних схем творить ромб або квадрат. Це провідні мотиви. Їм підпорядковані трикутники, зубчики, зигзаги, рисочки тощо. В с. Космач зібрано понад 32 узори уставок [Захарчук Чугай ст. 135]. Складна образна картина навколишнього життя, філософське його осмислення, розко????? і сприйняття лежать в основі визначення народних назв геометричного орнаменту кожної космацької уставки.