робота

з дисципліни

Історія України

на тему:

Богдан Хмельницький

ПЛАН

Вступ....................................................................................................................2

1.Ситуація в якій знаходилась Україна в часи Богдана Хмельницького......3

2. Біографія Богдана Хмельницького...............................................................6

3. Визвольна боротьба на чолі з Богданом Хмельницьким............................7

Висновок.............................................................................................................14

Список використаної літератури......................................................................14

ВСТУП

Богдан Хмельницький відіграв дуже важливу роль у формуванні незалежної України. В часи Богдана Хмельницького Україна знаходилась під владою Польщі. Польська шляхта, пани і магнати чинили великі безправ’я на території України. Селян вважали за інвентар, шляхтич міг вбити хлопа, щоб шляхтич поніс відповідальність у суді за вбивство треба було, щоб сім інших шляхтичів показали на свого ж брата, що він дійсно винен, звісно показання у суді проти шляхтича не давали. Селян обкладали великими податками. Були старости королівські на Україні, які нібито мусили стежити за порядком, але старости не звертали уваги на хлопські скарги, то му, що самі кожен день робили такі безправ’я. Богдан Хмельницький підняв повстання. Хмельницький був добрим військовим стратегом, дипломатом, політиком і оратором. Вдало вів війну проти Польщі, практично вщент розгромив польські війська, у Богдана Хмельницького була можливість захопити короля Польщі, але він приказав козакам зупинитись, тим самим відпустив короля. Він не хотів від’єднуватися від Польщі, хотів щоб Україна залишилась під владою польського короля, але щоб тільки змінилося те безправ’я яке чинилось на Україні, без людяне ставлення до селян, пани вели себе, як розбійники, нападаючи на інших панів, сильніший був правий, треба було урелюгувати це безправ’я. король підписав так званий Зборівський договір, після якого козакам вертали їхні давні права, реєстр побільшав на 40 тисяч, київський митрополит мав крісло в сенаті, селянам надали право вільно переходити у козаки… Але відношення до селян не з боку панства не змінилося. Звісно всі селяни не могли перейти до козаків, і тому була нова хвиля повстання. Цього разу Хмельницький зрозумів, що Україна повинна бути самостійною державою. І ці битви були за незалежність.

Хмельницький у війні з Полькою надіявся на поміч інших держав. Переписувався з Москвою, шведами, Туреччиною, Ракочі, ханом – з усіма. Він заключив воєнний договір з Москвою. Він хотів втягнути най скоріше Москву у війну з Польщею, поки Польща не втягла Москву у війну з Україною.

1.Ситуація в якій знаходилась Україна в часи Богдана Хмельницького.

Україна за часів Богдана Хмельницького була поділена на князівства, в неї не було одного володаря, так вже сталося історично. Україна була православною державою. Велику роль відіграло духовенство, а передовсім – духовенство римсько – католицьке. Також поглянемо на ті часи. Як часто король виступав проти можних панів, а можні пани проти короля; як часто високої, державної ваги справи валилися, бо один магнат не хотів був погодитись з іншим. На всім великім просторі Речі Посполитої не було клаптика землі, де би хтось проти когось не ворогував: вельможі поміж собою, дрібна шляхта проти великої, а жовнір проти шляхти, хлоп проти всіх…

І от в тім морі безладдя, дрібних і великих ворожнеч – враз колосальної твердості стіна католицького духовенства, з шаленою деспотичною дисципліною, з ясною і однією цілю – власті, власті, власті. Володіючи незчисленними багатствами, маючи політичну власть (примас вже по самій уставі державній був першою особою по королю ), духовенство могло збирати все більшу й більшу силу, - і так і робило. Наука була підвладною духовенству, наукові труди опирались на труди духовних осіб, скріплялася цитатами отців церкви і постановами вселенських соборів. Таким чином найосвіченіші люди стояли під впливом церкви, - а що ж говорити про масу, котра часто невміла молитися навіть церковною молитвою, а найбільшою її наукою було уміння читати. Духовенство вдобрювало вбивства, війни тобто насильство.

Приїжджає, який пан чи князь українець або, як тоді говорилось, русин до двору королівського чи обіймає якійсь уряд поза двором. Але доти він не матиме спокою, на нього дивитимуться криво, не довірятимуть, обходитимуть, - доки він іншої віри. А князь хіба не людина? Хіба йому не приємно, як хтось кланяється, а хтось руку цілує, а там хвалять його заслуги, яких він не мав, а там пре возносять його розум, його благородство, його силу. Не на великих почуттях робляться будні життя, а от на таких дрібненьких, поганеньких, однакових для всіх людей. І от коли грати на всіх тих почуттях, та грати вміючи, - можна щось виграти. Духовний отець грав, не спиняючись нічим, - і от руський пан, бажаючи там уряду, там почесті, там ще чого, - переходив на католицтво. Ціль осягнена. Більше овець – більше власті.

Духовенство займалось вихованням дітей. Знали духовні отці, що той, хто має в руках виховання дітей, той тим самим має в руках і будуще, - і от захопили виховання в свої руки і вели його твердо, систематично, зміряючи до тої ж однієї своєї цілі. З дитинства научали людину, що найбільшою заслугою у Бога є послушенство перед Ним, а власне перед Його слугами. І в тім послушенстві виростали покоління.

От треба віддавати сина вчитися. Куди? Все одно, куди не віддай – чи до Львова, чи до Кракова, чи до Ярослава, чи до Франції, Іспанії, Італії, - всюди стріне хлопця одно: як приїде до школи українець – зроблено буде все, аби поселити в нім погорду до « хлопської віри» його народу, аби висміяти прості