Польща , як і Греція, як і Рим, завоювала собі могутність, коли була землею воїнів, коли полководець не знав безумної розкоші, видобутої з рабів. Але в 17ст. Тої Польщі вже не було і сліду. При дворах вельможних панів була нечувана пиха, непомірна розкіш, марнотратство, Які прямо дивували чужоземців. Французький інженер Боплан приїхав до Польщі, жив у ній довгий час, але не міг вийти з подиву, порівнюючи свою землю з Польщею: „Звичайний обід польського магната перевищує розкішшю звані столи у нас в Франції”. Ознакою доброго тону було те, що слуги рукавами й полами своїх коштовних парчевих і оксамитових одеж витирали брудні тарілки при столі. При дворі кожного вельможного пана годувалися буквально сотні всякого дармоїдного люду, вони не виконували ніякої роботи, але прагнув утіх життя, жінок, вина і все це мав. Чим багатший пан тим більше він відгодовував біля себе, бо чим більший кортеж, - тим більше честі. А поруч з цим йшла розпуста.

Все це разом могло зародити що хоч, але не карність, політичне розуміння ваги дисципліни. Кожний пан - сам по собі. Він не хотів нікого знати. Він сам собі і король, і бог, і право, і закон. Король в Польщі не мав власті, фактично країною керувала шляхта. Все, що було дозволено панові, - було не дозволено королю, пан міг громадити війська скільки хотів – королю обтинали навіть його особисту гвардію; пан був багатий – король, бувало, не мав чого їсти: „королівський двір був такий злиденний, що лише близько полудня приносили на кухню дрова і м’ясо, і голодна двірня аж до четвертої години мусила чекати обіду, а король змушений був вдовольнятися кількома стравами”.

2. Біографія Богдана Хмельницького

Богдан (справжнє ім’я Зіновій) Михайлович Хмельницький (27.ХІІ. 1595—27.VІ. 1657). Небагато ми знаємо з передісторичного життя Хмельницького. Він народився в Чигирині, за іншими даними в Переяславі чи на Львівщині, в сім'ї дрібного ук-раїнського шляхтича Михайла Хмельницького й козачки з Переяславського полку. Закінчив спочатку одну з київських шкіл, потім Львівську єзуїтську колегію, де дістав ґрунтовні знання з історії, географії, юриспруденції. Крім рідної української, добре володів польською, латин-ською та турецькою мовами, розумів по-татарськи. З моло-дих літ опанував військову справу. Брав участь у козаць-ких повстаннях 30-х років, займав посаду писаря реєстрового війська, але в 1637 р. був розжалуваний в сотники. Зробив не мало походів на турків і татар, мав славу і популярність серед вільних братчиків низових, був два роки в турецькому полоні. Хмельницький був видною постаттю, про це свідчить і його зносини з королем Владиславом 4.

І ось у час коли Хмельницький був досить відомий з ним трапилось таке горе. Мав Хмельницький хутір Суботів. В 1646 р. підстароста Чаплиньський, якому кісткою у горлі стояв і Хмельницький і його Суботів, набирає купу розбишак і в неприсутності Хмельницького нападає на Суботів. Хотів Хмельницький шукати правди - та де? Староста каже, що це не моє діло; подав Хмельницький до суду, а там йому справу так прокрутили, що виходить, ніби й Суботів весь не його. Кинувся до вищої інстанції – до сойму, але там його висміяли, зробили з нього дурня, насміялись в очі. Чаплинський, як шляхтич був виправданий в усьому, і вся справа була поставлена так, що сам Хмельницький вийшов в усьому винуватим. Пішов Хмельницький до короля, але король не зміг йому допомогти, влада короля була обмеженою, фактично влада була у магнатів, панства, Владислав 4 знав, Хмельницький не був винний. Не знайшовши правди Хмельницький розпочинає визвольну боротьбу. Ставлять, а найбільше польські історики, в вину Хмельницькому, що він підняв повстання з особистих причин.

3. Визвольна боротьба на чолі з Богданом Хмельницьким

Навколо Хмельницького гуртувалася група незначної козацької старшини, яка добивалася відновлення козаць-ких прав і привілеїв. Серед неї виділялися сотники Чиги-ринського полку Федір Вешняк і Кіндрат Бурляй, колишні полковники Корсунського полку Максим Нестеренко, Білоцерківського — Яцина Люторенко і Яцько Клиша та вій-ськовий суддя Іван Гиря. Найближчими сподвижниками Хмельницького стали також учасники багатьох морських походів на турок і татар Іван Ганжа та Максим Кривоніг.

Хмельницький починає визвольну боротьбу. Він зібрав на раду козаків та запалював їхні серця. Зайшла на раді річ про те що козакам тяжко буде вести війну проти поляків. Порівняння сил було не на козацьку користь. Попередні повстання поляки задавлювали правдами й не правдами, козацьке військо дезорганізовували, гаківниці й гармати відібрали, а начальників поставили польських прихвостів. І коли козаки уявляли польські корогви регулярного війська, та наємні війська – непевність і пострах могли забратися в душу не тільки сміливих людей. Богдан Хмельницький шукав союзників у війні проти Польщі. Москву недавно побили поляки, і тепер між двома державами був „вічний мир” – отже треба просити татар. Хмельницький поїхав до Криму. Кримом правив тоді хан Іслам – Гірей. З одного боку татари жили тільки від того що забирали. Але поляки, і козаки були ворогами татар. І вийшов з цього становища хитрий татар так: „Сам я з тобою, -