сказав він Хмельницькому, - не поїду, бо тоді Польща почне уважати це за початок війни з нашого боку, але я пошлю з тобою свого перекопського мурзу Тугай – бея. Тоді коли до чого, я можу сказати, що то він сам, на свою руку пішов з тобою. А щоб бути певним, що ти сам говориш правду, а не хочеш лиш нас піддурити, я зоставляю тут при собі твого сина в заклад. Добре?” Хмельницький згодився.
На Січ почали приєднуватися люди котрі почули про повстання, Україна колихнулася. Люди тікали від панів на Запоріжжя. Пани перелякались, та писали письма до гетьманів польських, до сенаторів, до Варшави. Коронований гетьман Потоцький видав універсал, в якому суворо заборонялося людям тікати від панів на Запоріжжя: „А хто посміє утікти, то за свою провину буде караний життям жінки своєї і дітей” – але сам універсал нікого не перелякав, і нікого не затримав.
На початку лютого 1648р. зійшлась велика рада на Запорізькій Січі та обирають Богдана Хмельницького гетьманом України. 22 квітня вісім тисяч війська Запорозького виступило, на сьомий день дороги стали біля Жовтих Вод. Поляки тим часом видали універсал яким викликали військо до збору. Козаки збиралися набагато швидше ніж поляки. Коли зібралися пани то почали хвастатись один перед одним золотим посудом, кіньми турецькими та панцерами німецькими. Кожний, хто приїздив до табору, мусив справляти банкет раніше прибулим. Коронований гетьман Потоцький вважав за сором йти проти холопів цілим військом, - і вислав проти козаків сильний відділ, керівництво котрого довірив своєму молодшому сину. Молодий Потоцький поділив своє військо надвоє: сам пішов суходолом, а решту пустив вперед на байдаках Дніпром.
Річ у тім, що військо Потоцького молодшого складалося з українських селян призваних на службу Польщі, тільки тепер вони називалися драгони. І коли регулярне польське військо зіткнулося з козаками, то вийшов посланий Хмельницьким Ганджа і сказав: „та невже підійметься ваша рука на своїх братів? Та невже ви будете Польщі допомагати, а не своїй Україні? Польщі, котра заплатить вам кривдою, заплатить вам неволею, заплатить вам муками ваших дітей, сльозами жінок?” Промова дійшла до сердець українців, і на очах поляків реєстрові перейшли на сторону Хмельницького.
Це було 4 травня 1648р. , а вже 8 – все було скінчено. Польське військо було розбите під Жовтими Водами, всі великі пани – Потоцький, Сагіпа, Чернецький, Шемберг – всі попали у неволю. Дізнавшись про поразку поляки сильно злякались , гетьмани Потоцький і Калиновський замість того щоб приймати рішення, почали знімати вину з себе та лаялись між собою, даючи нечіткі розпорядження, так що пани не розуміли що їм робити. А тим часом наближався треба було прийняти битву. І один вельможа, багатий і свавільний князь Короцький, подивився що з гетьманами діла не буде, зібрав свій полк, призвав інших жовнірів, та повів за собою близько двох тисяч жовнірів і залишив величезну діру у польському війську. А козаки вскочили у ту діру та розгромили польське військо. Калиновський ранений віддався козакам у руки, а Потоцький вже не суетився, сидів у кареті, козаки так його з каретою і повезли. Ця битва відбулась під Корсунем.
До Хмельницького ще більше почало збігатися людей. Треба було навчити селян військовій справі. Великим стратегом був Хмельницький, але може ще більше організатором. З аморфних мас утворити урегульовану силу, скувати її міцною дисципліною – на це треба було велике вміння.
По всій Україні почалось народне повстання. Селяни гнали панів. Сили Хмельницького росли не днями, а годинами. Хто не встигав добігти до Хмельницького організовували свої загони, щоб очищати українську землю від панів. Тисячі таких загонів були на Україні.
В цей в Польщі помер король Владислав VI. Двір, а за нею і вся Польща становилась ареною інтриг. Кожна партія висувала свого кандидата, та просувала його всіма способами. Хмельницький теж прислав своїх комісарів, котрі мали добитися взведення на трон Яна – Казимира.
І в цей же час проти козаків встав князь Ярема Вишневецький. Весь рід Вишневецьких був український, православний. Не минуло ще й 80 років, як предок Вишневецького, Дмитро Вишневецький, Байдою козаками прозваний, вмер за козацьку справу лютою смертю. Всі Вишневецькі обороняли православну віру, багато їх поховано в Києві, в Печерській лаврі. І сам Ярема був православний, православною матір’ю вихований, дарував на церкви, монастирі, але підпав під вплив єзуїтів, і передався до католицтва. Ярема став найлютішим ворогом православних українців. І от коли він почув, що його хлопи повстання підняли це його обурило до глибини душі. Він зібрав вісім тисяч війська і почав ганятися за дрібними козацькими загонами, і всіх хто тільки попадався йому у руки вішав, садив на палю... Хмельницький вислав до нього послів, але Ярема велів посадити їх на палю.
Хоч Хмельницький і послав комісарів до Варшави на вибори короля, але військо при цьому все одно збирав, Москву підмовляв воювати з Польщею... Та й поляки на перший план ставили не вибори короля, а питання придушення цього заколоту, був зібраний надзвичайний сейм. Постановлено було виставити 36 тисячне військо проти збунтованого хлопства, так як обидва гетьмани були в неволі, то вище начальство було доручене трьом: Домініку, князеві Заславському(потомкову українського роду Острозьких), Конецпольському і Острогові. Це була очевидна помилка зі сторони поляків. По-перше доручити командування трьом особам –