Послали поляки до Хмельницького комісарів на чолі з Кисилем, може вдасться обдурити козацького гетьмана, вони мали говорити козакам: зірвіть союз з татарами, віддайте зброю, а главарів козацьких загонів нехай Хмельницький покарає смертю, - тоді буде розмова про козацькі права. Але Хмельницький не ловився на таку вудку: він удавав, що вірить комісарам, писав до Киселя ласкаві листи, присипляв поляків згодою на їхні умови, а сам збирав силу – і скоро міг стати на Случі в голові великого й упорядкованого війська. Комісари побачили, що вони не обдурили Хмельницького, а що Хмельницький обдурив комісарів.

Польське військо під начальством трьох панів, регіментарів та двадцяти чотирьох сенаторів, які складали так звану Воєнну Раду, стало під Глинянами. Хмельницький ущипливо назвав трьох паныв периною, латиною ы дитиною. Бо князь Заславський був дуже ніжний пан, Осторог деже вчений, Конецьпольский дуже молодий. Поляки пішли на війну як, на весілля.

Хмельницький, щоб відтягти час, затіяв переговори з Заславським, написав йому листа з великою силою всяких підхлібних слів „Ви ж усім голова. Розсудіть нас – а ми вже будемо в вашій волі, бо ваше слово – ліпше золота, і як ви скажете, так і буде...”Хмельницький знав, що князь Заславський пустий честолюбець і до воєнних справ не годний, буде стояти за примирення, а інші пани не схочуть його слухати, і почнеться між ними сварка, а час іде, і татарська поміч наближається.

Так і вийшло. Два тижня тяг Хмельницький переговори, але татар не було, прийшов лиш малий його відділ. Тоді Хмельницький вдався до воєнної хитрості: посилає переодягненого попом козака, так щоб його могли схопити поляки, і цей піп в муках зізнається, що Хмельницький присяг платити ханові щороку велику данину, а за те хан присилав Хмельницькому 40 тисяч татар. А на ранок Хмельницький велів частині козаків замотати чолами голови і, змішавшись з татарами відділу Карабча – мурзи, з криками: „Алла, Алла”, - повалити до табору. Це мало створити ілюзію приходу 40 – тисячної татарської армії.

Хмельницькому це вдалось. На свої очі поляки побачили, що піп говорив правду, - і страх та напав на польське військо. Зібрались на раду і вирішили тікати. І почалася тіканина. Історична срамота! Хто куди, хто як міг...спочатку втекли пани, втікали в ночі. Потім прокинулося раненько військо, а панів немає і тут переполох напав на них. І військо теж почало втікати. Козаки з першу не могли зрозуміти, що це з поляками робиться, і зрозумівши Хмельницький з усіма силами кинувся на поляків. Хлопство почало хазяйнувати в покинутому таборі. Тут знайшли нечуване багатство, так що у бідних хлопів очі розбігалися. Козакам дісталося більше 120 возів з кіньми та усяким добром, більше, як 10 мільйонів польських злотих грошей і коштовностей, 80 гармат.

Польща залишилась оголена. Без війська, без короля, без засобів захисту. І як би Хмельницький двинув з усією своєю силою на Польщу, йому ніхто не зміг би опиратися. Він захопив би і Краков і Варшаву. Але Хмельницький... Він зробив помилку, остаточно не розбивши поляків. Але він був тільки людиною, зі здатність до помилок, з обмеженим апаратом бачення. Що робить Хмельницький? Він просто марнує силу народу. Іде під Збараж бере його без зайвих зусиль, іде під Львів, відступає за гроші. А потім стоїть 3 тижня під Замостям, веде таку облогу, що обложені поляки виходять з замку і купують у козаків провіант.

Хмельницький чекав виборів короля, хоч сам тоді фактично був королем. В цей час Хмельницький ще не мріяв про незалежну Україну, його мрією тоді була Річ Посполита, але кращою без утиску, з козацькою свободою і королем на чолі. Хмельницький був вихований в Речі Посполитій, і перед його уявою стояв король.

Королем вибирають Яна – Казимира, кандидата, за котрим обставав і Хмельницький та ще в такій мірі, що велів казати своїм послам: „Козаки зложать зброю, в разі вибору королем Яна – Казимира”. Які надії покладав Хмельницький на Яна – Казимира? Ян – Казимир був убогою індивідуальністю. Ще з дитинства матір’ю він був приучений до вигод тіла та лінивств думки; зарозумілий, нерозумний, свавільний і безвільний. Що від нього міг сподіватися Хмельницький і роль він йому відводив? Достовірно не відомо.

Як би там не було а 15 листопада 1648р. Королем обрали Яна – Казимира. Та негайно послали послів до Хмельницького, сповістити про бажаний ним результат. Хмельницький зрадів вістці, та зняв облогу з Замостя. Війна була закінчена.

Хмельницький переміг, вільна Україна зустрічала свого героя. Терція присилає послів з привітаннями, молдавський і валахський господарі просять дружби, трансильванський князь Ракочішукає союзу, і сам цар московський Олексій Михайлович присилає знаки своєї „милості” українському гетьману. І отут ми бачимо одну із психологічних криз Хмельницького: Хмельницький виростав, із бунтаря ставав володарем, його владу визнали... Із Замостя до Києва Хмельницький йшов шість неділь. І змінилась думка Хмельницького і відповів комісарам, що з тої вашої комісії нічого не буде, війна мусить починатися у цих трьох, або чотирьох тижнях... Хмельницький