не думає вже про козацтво, але про Українську Річ Посполита і хоче йти в саму середину Польщі. Хмельницькому допомагав Туган – бей. Хмельницький громадить величезні сили. Поляки зібрали сейм на якому було постановлено зібрати проти Хмельницького 30 тисячне військо, на чолі, знов таки, з трьома особами: Фірлеєві, Лянцкоронському і Острогові. Військо виступило і стало під Константи новим. По довгих комедіях і лицемірстві на чолі тієї армії став і князь Вишневецький, - і з його волі військо відійшло під Збараж, де його і обліг Хмельницький. Круто дісталося полякам, з широких окопів вони переходили до вужчих. Голод панував у польськім стані, люди гинули. Король хотів іти на допомогу, але не було з чим: регулярного війська було мало, а посполите рішення збиралось дуже повільно. Король вимушений був вирушати з тим що було, він став під Зборов ом, на правому боці Сприти.
Хмельницький зачувши про наближення короля, взяв частину війська, перебіг до Зборова і став там ще до приходу короля. Хмельницький укрив і розпорошив своє військо так, що поляки прийшовши на Сприту і не підозрювали, що ворог вже тут. Польське військо було необачним, переправивши через річку тільки половину свого війська, поляки почали обідати. І саме в цей час ударив Хмельницький. З правого боку польське військо було перебито, а з лівого поспішно король зібрав військо, і почалась остання спроба оборонитися. Тричі польське військо хотіло тікати, тричі король їх зупиняв. Ніч зупинила бій. Наступного дня козаки перемагали, і ось настав момент зловити самого короля, як тут Хмельницький крикнув: „Згода!..” і бій спинився – король спася. Це ще одна з загадок.
Король мусив підписати Зборівський договір, після якого козакам верталися їх давні права, реєстр побільшав на 40 тисяч, київський метрополіт мав крісло у сенаті, жиди виселялися з України, права українських шкіл мали бути непорушними, релігійні суперечки полагоджені... Хмельницький побачив незабаром, що прав селянам цей договір дає мало. Селян залишалися їхні пани з витікаючи ми з цього наслідками. Тільки козаки були вільні, так селяни могли вільно переходити до козаків, але всі люди в козаки податися фізично не могли. Українці захвилювались, не вже всі ті війни були дарма? Хмельницький почав думати про даль нішу боротьбу.
Хмельницький почав шукати союзників писав до Москви, Терції, до семигородського князя, до шведів, не залишаючи відносин з ханом. Зупинився Хмельницький на допомозі хана. Але хан тягнув з помічу, йому невигідно коли рішуча перемога буде чи за козаками, чи то за поляками. Хан пішов на допомогу Хмельницькому, але то лиш під натиском з Константинополя.
Зійшлись поляки з козаками під Берестечком. Була поразка козаків, не поляками а зрадою татар. В самий розпал бою перекуплений поляками хан завертає нараз всі татарські полки, біжить з ними геть з поля битви, творить замішання між козаками, а Хмельницького, гетьмана, бере в неволю і тримає у себе. Козаки окопалися. Козацьке військо залишилось без вождя, ніхто навіть не знав чи живий гетьман, чи його вбито. Між козаками почалась паніка, деякі говорили, що Хмельницький їх зрадив і втік, козаки хотіли здатися полякам. І тоді брацлавський полковник Богун, задумав сміливий план: вивести регулярне козацьке військо з окопів і вдарити на поляків з тилу. Одну сторону козацького табору поляки не облягли, бо там було болото, - і от через це болото задумав Богун провести козаків. Він почав загачувати болото чим прийдеться возами, кожухами... Гать виросла за кілька годин, і вночі, тихо в повнім порядку почали переходити козаки...
Все йшло добре але на біду прокинулись інші та підняли галас, що полковники тікають, і тут почався хаос. Паніка заволоділа людьми хлопи лізли на гать, гать не витримала, все ринуло в воду. Люди топляться, кричать, божеволіють. Люди гинули тисячами. А тут поляки, здогадалися, наперли на табір, увірвалися, і тут почалось. Побили поляки козаків. Але деяку частину війська козакам вдалося вивести з оточення.
Хмельницького з полону відпустив хан, лише за великий відкуп. Хмельницький зібрав нове військо з нових повстанців, не минуло багато часу, як Хмельницький знов був з військом. І готовий пристати панам.
Почалися переговори. Скінчилося тим, що договір був підписаний (так званий Білоцерківський). В нім реєстр козаків зменшував до 20 тисяч, решта мусила вертатись у кріпацтво, жиди мусили бути на Україні... Нічого не передвіщало спокою, навпаки, Хмельницький не хотів зупинятися на цьому. Пани знов давили на селян, а селяни вставали проти панів, а пани кликали на допомогу військо, і починалася різанина. Багато тоді селян паливши хати втікали шукати спокою до Московської держави, селилась в степах. А Москва тому і рада, тисячі людей звиклих воювати на границях степів, - це жива стіна проти татар. І цар робив все щоб переманити переселенців.
Давно Хмельницький хотів віддати свого сина Тимоша за доньку молдавського господаря Лупула, але Лупул не був радий з такого зятя, та зволікав з весіллям. Лупул шкодив Хмельницькому перехоплюючи листи гетьмана і віддаючи їх полякам. Раніше Хмельницькому було не до сватання, а тепер він взявся за нього і послав чотири полки сватів під проводом самого Тимора.
Тимошеві заступив дорогу гетьман Калиновський, та програв, загинув він та його військо. Ця поразка була несподіванкою для Польщі. Ще раз виступив король проти козаків, ще раз з`єднався Хмельницький з татарами, і ще
