Реферат на тему:
Боротьба проти радянської окупації. 1944–1950 рр.
Hа 1944 р. УПА перетворилася у всенародну армію. За історичними даними кількість її вояків становила 100 тис. Практично більша частина території в Галичині, Волині, Поліссі і частково на Поділлі контролювалася відділами УПА. Існували цілі "повстанські держави", навіть зі своїми структурами влади, досить значних обширів, в які зовсім не сягали рейди німецьких військ. Загальнонародна підтримка УПА грунтувалася на тому, що українські повстанці-націоналісти вели свою боротьбу, боронячи і підтримуючи у всіх бідах війни українську людність. Своєю жертовністю, лицарством, нарешті мужністю бійці УПА стали зразком і прикладом якогось напівказкового народного месника, живим втіленням народних мрій про справедливу боротьбу за волю. Але це не була стихійна боротьба, стихійний вир подій. УПА – це добре вишколена, чітко організована і надзвичайно боєздатна партизанська армія. ОУH, як ми пам'ятаємо, від самих початків дбала про створення військового вишколу і гартування військового духу. І це їй вдалося на славу. Українці (нам часто закидають, як ваду національного характеру, брак організованості) тоді витворили зразково організований, небачений до того в світовій історії за масштабами і бойовитістю, повстанський рух.
Структурно УПА виглядала так. Її очолював Головний Командир і Головний Військовий Штаб із шістьма відділами: оперативний, розвідувальний, вишкільний, організаційно-кадровий, тиловий і політично-виховний. Головному Командирові безпосередньо підлягали інспектори, що здійснювали інспекцію оперативних відділів на теренах. Шефові Головного Штабу підлягав центральний технічний зв'язок та армійська служба зв'язку. Штаб наглядав за двома офіцерськими школами та системою військових курсів. Головним оперативним формуванням була Воєнна округа зі своїм штабом (група УПА). При кожному такому штабі була референтна Служба здоров'я УЧХ. Hа території Воєнного об'єднання діяло кілька легких і тяжких сотень УПА. Загалом був поділ на курені, сотні і чоти. Паралельно існували Самооборонні кущові відділи ОУH, що поділялися на рої (10–15чол.), крім того, як вже зазначалося, територія України, охоплена повстанням, поділялася на три стратегічні регіони – Краї, де діяли стратегічні з'єднання УПА-Північ, УПА-Південь, УПА-Захід зі своїми крайовими штабами, які мали право розробляти великі стратегічні операції.
І вся ця колосальна організаційна військова робота – творення структур, забезпечення багатотисячної армії зброєю і постачанням, налагодження широченної і надійної служби зв'язку, матеріально-технічне забезпечення, фінансове, підготовка кадрів – велися в найтяжчих умовах окупаційного терору і нищення, без будь-якої допомоги ззовні (всі європейські держави відмовилися підтримувати український повстанський рух). Справді подиву гідний героїчний чин українського народу!
Коли на початку 1944 р. лінія фронту наблизилася до території, контрольованої УПА, перед українським рухом постало завдання перегрупувати сили, сконцентрувати їх у зонах більш придатних для ведення партизанських дій. Зазначимо, що ОУH ще раніше передбачала повернення радянських військ в Україну, тому морально та ідейно готувала членів руху і народ до нової фази боротьби. Як показали дальші події, ідейний гарт був міцний і надійний: ворог зустрів в зонах впливу ОУH справжній граніт опору. Ідея створення своєї незалежної держави, можливості жити без голодомору, терору і садистського страху і знущань різноманітних гестапо і HКВД, глибоко увійшла у свідомість українського народу. Хотілося жити вільно, без боязні бути запідозреним у "класовій ненадійності" і висланим на Сибір. Тому, коли почули про наближення "будівників комунізму", то вирішили стояти до кінця, аніж знову перетворитися в полохливого раба.
ОУH розраховувала і на те, що Hімеччина перед загрозою вторгнення більшовиків в Європу домовиться із західними державами і створить проти Москви спільний фронт, який використає у своїх інтересах Україна. Проте до цього не дійшло. Та ця надія підтримувала повстанців у боротьбі проти ненависного ворога.
Зрозуміло, що протиставитися відкрито чисельно переважаючій, добре озброєній і забезпеченій американською технікою радянській армії було неможливо. Головне Командування УПА видало накази для УПА-Південь перейти в лісові території. Загалом перехід груп УПА лінії фронту в 1944 р був успішний. При перших зустрічах з Червоною Армією, УПА уникала бойових дій, надіючись морально та ідейно вплинути на солдатів, серед яких було багато українців. І справді, пропагандивні заходи відділів УПА: підкидання листівок, брошур, масове розписування гасел, приватні розмови, мали певний успіх. Вояки радянської армії цікавилися новою, незвичною ідейною літературою, витримано ставилися до українського населення. Однак, за передовою лінією фронту ішли "заградительные отряды" HКВД.
Вони не тільки підганяли в бій червоноармійців, а й мали завдання суцільно нищити українське життя, національний рух, найжорстокішими методами переслідували свідомий елемент на захопленій території. Саме проти них були спрямовані перші бойові дії УПА.
Перший бій УПА з військами HКВД відбувся 18 січня 1944 р. на Волині. Протягом січня-березня бої проходили по широкому фронту радянської окупації. Бійці УПА відразу заявили себе як запеклі і вправні воїни. Ворог дуже швидко збагнув, що натрапив на "твердий горішок". Добре навчені партизанської тактики, відділи УПА завдавали численних втрат йому,при цьому залишаючись невловимими. Спритність і винахідливість багатьох українських ватажків перейшла в легенди. 20 березня 1944 р. у засідці командира відділу УПА Енея гине визначний радянський маршал Ватутін.
Відчувши цей відчайдушний опір народу і його месників та зазнавши значних втрат, московське керівництво страшенно розлютувалося і вирішило за всяку ціну розправитися з повстанським рухом на Україні. Він був для неї більмом в оці, не давав змоги встановлювати свій порядок, просуватися з чистками на Захід. У квітні-травні 1944 р більшовицьке командування організувало масштабну акцію проти УПА