Реферат - Бузьке козацьке військо 1785-1817 рр.
11

Кючук-Кайнарджійського миру 1774 року до Росії відійшла територія між Дніпром і Південним Бугом. Прагнучи заселити і укріпити звільнений район, уряд в 1775 році поселив козаків Нововербованого полку й арнаутів у Херсонській (Миколаївській) губернії в межиріччі Інгулу, Єланця і Мертвоводу. Поселенцям було виділено 109.407 дес. землі для зайняття хліборобством, виноградарством, садівництвом та скотарством. В цьому ж році козаки і арнаути заселили населенні пункти Соколи (з 1789 року - м. Вознесенськ), де розміщувалось Військове правління, Раковиця, Новогригоріївське, Арнаутівка (тепер Дорошівка), Михайлівка, Троїцьке, Федорівське (тепер Нова Одеса), Скаржника (з 1803 р. - Білоусівка, тепер Трикати), Касперівка, Новопетровське, Себино, Гур'єво, Костянтинове, Баловневе, Матвіївка (тепер села у Вознесенському і Новоодеському районах Миколаївської області) [9].12 лютого 1785 року через загострення російсько-турецьких відносин за наказом Катерини II з колишніх козаків Нововербованого полку й арнаутів було сформовано 1500-й козацький полк. Дещо пізніше, 6 червня 1786 року, він був поділений на 1- та 2-й Бузькі козацькі полки [10]. Командиром 1-го було призначено підполковника І. Касперова, командиром 2-го - майора П. Скаржинського. Полки зайняли кордонну лінію по Бугу від Мертвоводу до Інгулу.Напередодні нової російсько-турецької війни уряд вжив низку заходів для збільшення військових контингентів на півдні. В 1787 році бузькі козацькі полки були приєднані до складу щойно утворенного Катеринославського козацького війська (див. розд. 5). Бузькі полки зберігали свою військову самостійність, (їх штаб-квартира знаходилась в ст. Новопетровській.) Одночасно до бузького козацтва було зараховано 3.179 українських селян з Красносільських маєтків Єлісаветградського повіту (тепер Кіровоградська область), куплених Г.О. Потьомкіним у різних поміщиків для збільшення кількості військ. Новим місцем поселення козаків царська адміністрація вибрала Красносілля, куди їх почали переселяти восени 1787 року, незважаючи на опір [11]. Свавілля царських, урядовців і величезні матеріальні збитки, яких зазнали бузькі козаки внаслідок цього переселення, викликали серед них масові хвилювання, що вилилися у втечі з війська за дністровський кордон. Наштовхнувшись на рішучий опір козацтва, урядова адміністрація змушена була відмінити своє рішення і дозволити козакам повернутися в бузькі поселення [12].Після повернення на Буг для більш ефективного керівництва обидва бузькі козацькі полки були об'єднані в один під командуванням полковника П.М. Скаржинського, з осені 1789 року - підполковника В.П. Орлова. Під час війни полк було поділено на сотні, до їх складу входив сотник, порутчик та 120 козаків. За штатним розкладом чисельність полку складалась з 1.500 козаків. У ході війни бузькі козаки брали участь в облозі і штурмі Очакова, Кінбурна, Акермана, Юлії, разом з частинами Донського війська полковника Ісаєва та чорноморцями отамана 3. Чепіги воювали під Бендерами, відзначились у штурмі фортець Гаджибей, Ізмаїл, у битві при Мачині [13].По закінченні війни бузький полк стояв у Молдавії на р. Серет, а у вересні 1792 року був перекинений у Польщу. В цей час полк нараховував 1.534 козаків, в строю знаходилось 1.275. З 1793 року Бузький полк зайняв прикордонну лінію по Дністру і Чорноморському узбережжю від Ягорлика до Очакова [14].У червні 1796 року через ліквідацію Катеринославського козацького війська бузькі козаки були підпорядковані Чорноморському адміралтейському правлінню, а в 1797 році за наказом Павла І розформовані [15]. Козаків, незважаючи на їхні протести, було перетворено на державних селян з наступною передачею під юрисдикцію місцевої земської адміністрації. Слід зауважити, що дві сотні, які охороняли кордон по Дністру, були розпущені лише у 1800 році.На початку XIX ст. через нове ускладнення російсько-турецьких відносин, царський уряд звертає велику увагу на укріплення південних кордонів. Зокрема, було вирішено за доцільне притягти на військову службу колишніх бузьких козаків. Ці заходи уряду збіглися з вимогами самих козаків про відновлення війська. Саме це відстоювала делегація козацької старшини, направлена в 1801 році до Петербургу. На час відновлення війська бузькі козаки оселили 27 станиць і хуторів, в яких було 2.322 двори з населенням понад 12 тис. чоловік. (Крім зазначених вище - Красносілля, Михайлівка-2, Григор'євка, Кучерові Байраки, Лагеря, Водяна, Ухівка, Руда, Гутницька, Лозоватка, Сердешна, Перина). Найбільшими за чисельністю були Красносілля - 1.293 особи, Михайлівка - 2.304, Гутницька - 541, Соколи - 517 [16]. За своїм складом Бузьке козацьке військо було багатонаціональним. Переважна більшість - це українці, які визначали національний вигляд, традиції та побут. До війська входили також росіяни, молдавани, болгари, чорногорці, серби і навіть цигани.Указом від 8 травня 1803 року Бузьке військо було відновлене на засадах Донського козацького війська, тобто на повному власному утриманні. До війська увійшли всі бузькі і красносільські станиці з адміністративним центром у м. Вознесенську. Крім того, до нього були також приєднані два болгарські поселення Щербані (тепер Вознесенського району) і Димовське (с. Диміно Новоодесь-кого району), де було 600 осіб [17].В адміністративному та військовому плані військо повторювало устрій Донського та Чорноморського військ, незначна різниця була пов'язана з меньшими масштабами і привилеями у бузьців.Для внутрішнього цивільного і господарського управління вводилась Військова канцелярія під головуванням наказного отамана. У складі канцелярії працювали дві неодмінних особи (члена) зі штаб-офіцерів, два асесори, прокурор та секретар. Згодом штат канцелярії збільшився за рахунок: лікаря, учня лікаря, поліцмейстера, земського комісару, помічника поліцмейстера та земського комісара, казначея.Поселення війська були поділені на три округи: два бузьких і один красносільський. На чолі округів стояли окружні начальники зі старшин. По військовій частині військо підлягало військовому губернатору, по цивільній - цивільному губернському правлінню. В

---

Сторінки: 1 2 3 4