11 . Козаки займали ці території до 1793-1794 років, а багато поселенців залишилось на прибузьких землях і після повного переселення чорноморців на Кубань. Основою господарства залишалось традиційне для Запорожжя скотарство, рибальство та соляний промисел, бджільництво тощо. Водночас збільшилась роль землеробства, розвивалось виноградарство, городництво. Однак, через непевність статусу війська господарство чорпоморських козаків у зазначений час знаходилось у початковому стані. Козаки та члени їх родин продовжували бути залежними від російського постачання, особливо таких продуктів та виробів як хліб, крупи, одяг, тощо.
Період в історії Чорноморського козацького війська після смерті князя Потьомкіна (05.10.1791 р.) та підписання Ясської угоди (1791 р.) і переселенням війська на Кубань характеризувався різким погіршенням соціально-економічного стану козаків. Піддавалась сумніву навіть можливість подальшого існування війська. Насамперед це було пов'язано зі смертю Потьомкіна - Гетьмана козацьких військ півдня України і загальним негативним відношенням російського уряду до козацтва в регіоні.
Різке погіршення внутрішньої ситуації у війську викликало потік скарг і донесень до вищої російської влади в яких висловлювалося прохання про переселення Чорноморських козаків на Кубань, а також підтвердження старих і надання нових пільг війську.
Врешті решт, до Петербургу відправився полковник А. Головатий - військовий суддя, людина, яка мала неабиякий досвід та дипломатичний хист. Наслідком місії А. Головатого до Катерини II став наказ від ЗО червня 1792 року (див. док. групу В; № 6.31), який закріплював за Чорноморським військом старі пільги, збільшував кошти на його утримання, і головне - закріплював за чорноморськими козаками землі на Кубані.
Загалом період в історії Чорноморського війська з 1775 по 1792 роки, можна охарактеризувати, як перехідний. Створення Чорноморського козацького війська для російського уряду було формою організації місцевого населення, заходом, що сприяв встановленню контролю над частиною колишніх запорожців, заходом, який передбачав створення боєздатної сили для нової війни. Поряд з тим, факт створення війська з решток ліквідованого і раніше засудженого запорозького суспільства свідчив про те, що російський уряд був змушений проводити обережну, добре виважену політику по відношенню до населення колишніх Запорозьких Вольностей.
Використана література
Попка И.Д. Черноморские казаки в их гражданском й военном биту: черки края, общества, вооруженной сили й служби. В семнадцати рассказах с зпилогом, картою й четнрьмя рисунками с натури. В 2-х частях. -С.Пб., 1858. Ч. 1. - 567 с.; Ч. 2. - 450 с.
Короленко П.П. Первме четьіре атамана бьтшего Чер-номорского (ньше Кубанского) казачьего войска. - Екатеринодар, 1892; Його ж. Кошевне атаманн Черноморского казачьего войска XVIII столетия. - С.Ш.: Вестник казачьих войск, 1901.-380с.
Гавриил. Сборник Гавриила, архиепископа Екатеринос-лавского, Херсонкого й Таврического // Зап. Одес. об-ва истории й древностей.. - Т. 7. - Одесса, 1868; С. 11-17; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. - К., 1990.
Т. 1. - 592 с.; Багалей Д.И. Колонизация Новороссийс-кого края й первьіе шаги его по пуги культури // Киевс-кая старина. - 1889. - Т. 41, апр. - С. 351-360; Беднов В.А. МатериальІ для истории колонизации бьівших за-порожских земель. - Екатеринослав, 1914. - 300 с.; Його ж. К истории бнвших запорожских старшин й казаков. -Екатеринослав, 1915. - 200 с.
Щербина Ф.А. Бегльїе й крепостнне в Черномории // Киевская старина. - 1883. -Т. 6; Фелицьш Е.Д. МатериальІ для истории Кубанского казачьего войска // Киевская старина. - 1897. - Т. 57 (май, июнь); Потто В., Чепе-га й Головатий. - 2-е изд. - С.Пб., 1904.
Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска. В 2-х т. - Екатеринодар, 1910-1913.