«Павло Іванович Пестель, — писав у спогадах М. В. Басаргін, — був людиною високого, ясного і по-зитивного розуму. Бувши добре освіченим, він говорив переконливо, викладав свої думки з такою логікою, та-кою послідовністю і такою переконливістю, що важко було встояти проти його впливу».

Тульчинська управа (дума) вирішила продовжувати свою діяльність в дусі рішень Петербурзької наради «Союзу благоденства» (1820 р.), тобто ставила мету встановлення республіканської форми правління і ре-волюційний спосіб дії. На цьому ж засіданні було прий-нято рішення про знищення царя і здійснення військової революції в Росії. «Під час рішення Думи про продов-ження Союзу, — писав П. І. Пестель, — були підтвер-джені як республіканське правління, так і революцій-ний спосіб дії. Цим ставилась не нова мета, а стара, раніш уже прийнята, продовжувалась».

На другому установчому засіданні Південне това-риство оформилося організаційно: П. І. Пестеля обрано головою, а О. П. Юшневського — охоронцем товариства. Разом вони складали Директорію Південного товариства з диктаторськими повноваженнями. Третім членом її заочно обрано М. М. Муравйова. Останньому про це негайно повідомлено. Північне і Південне товариства вважалися «округами» — складовими частинами єдиної організації дворянських революціонерів Росії. Від нових членів при вступі вимагалась обіцянка («чесне слово») зберігати таємниці товариства і підкорятися його по-становам. С. Г. Волконський і В. Л. Давидов першими запевнили П. І. Пестеля, що вони залишаться в това-ристві.

Члени Південного товариства глибоко розуміли по-требу в створенні загальноросійської таємної організації з центром у Петербурзі, а тому з самого початку ставили однією з головних умов єдність дій. П. І. Пестель вва-жав, що «Північне і Південне товариства становлять одне, тому що вони обидва є продовженням «Союзу бла-годенства», що на самому початку листування з Мики-тою Муравйовим ми себе визнавали за одне товариство, що обидва округи мали твердий намір не інакше діяти як тільки разом».

Продовжувалося збирання революційних сил і об'єд-нання їх у товариство. Директорія Південного товари-ства в цій справі проявляла неабияку енергійність і роз-порядливість. За п'ять років (1821—1825) Південне то-вариство зросло до 101 чоловіка, а напередодні повстан-ня разом з Товариством об'єднаних слов'ян нараховувало у саоїх рядах 160 осіб.

Внутрішнє влаштування Південного товариства було простим: управління перебувало в руках Головної управи або Директорії. Члени товариства розподілялися на братів, мужів і бояр. Братами називали рядових діячів, які не мали права приймати нових людей у товариство. Мужам таке право надавалося. Бояри мали право не лише приймати до товариства, а й брати участь у вирі-шенні разом з Директорією важливих питань. Особи, які ще не були прийняті в товариство, але готувалися до цього, називалися друзями. Мета і план товариства пов-ністю відкривалися боярам і мужам. Новоприйнятим членам імена інших учасників товариства повідомляти не дозволялось.

Навесні 1821 р. П. І. Пестель за дорученням штабу 2-ї армії двічі їздив у Бессарабію для збирання інфор-мації про розвиток грецького повстання проти Туреч-чини. В доповідних записках він висловив своє прихиль-не ставлення до повстанців, їх планів утворення феде-ративної республіки і вважав, що Росії необхідно роз-почати війну на захист Греції.

Ці поїздки керівник Південного товариства викорис-тав і для зв'язку з членами «Союзу благоденства», які діяли в Кишинові (М. Ф. Орловим, В. Ф. Раєвським, К. О. Охотніковим, Г. О. Непеніним).

2. ПОВСТАННЯ ДЕКАБРИСТІВ
У ПЕТЕРБУРЗІ І НА УКРАЇНІ

2.1. ПЛАН ВІЙСЬКОВОГО ПЕРЕВОРОТУ В РОСІЇ

Дворянські революціонери Північного і Південного товариств у відповідності з угодою про спільні дії, укла-деною в 1824 р., готували військове повстання, початок якого орієнтовно призначався на літо 1826 р. До цього часу передбачалось виробити й прийняти спільну узгод-жену програму. Над нею посилено працювали М. М. Му-равйов і П. І. Пестель. Мала бути проведена агітаційна робота серед солдатів гвардійських і армійських військо-вих частин, які повинні взяти участь в перевороті. Перед-бачалось значне чисельне зростання таємних товариств та досягнення безумовної погодженості їх практичних дій під час військового повстання, на підготовку якого виділявся досить значний час — 2 роки.

Ідеолог і вождь дворянських революціонерів П. І. Пе-стель висував план здійснення соціальної революції в Росії при таких неодмінних умовах: вирішити в деталях. який новий спосіб правління товариство бажає ввести; збільшити число членів товариства до такої кількості, коли можна було б перетворити переконання членів то-вариства в суспільну думку, а їх наміри зробити загаль-ним бажанням; переворот здійснити в Петербурзі, де зосереджувалися все управління і влада, з розрахунком, що армія і місцеві прогресивні сили в губерніях визна-ють, підтримають і сприятимуть революції. Початок ре-волюції визначався «переважно обставинами й силою товариства», а найзручнішим часом для цього вважа-лася смерть царя.

В Петербурзі повинні були повстати гвардія і флот. Товариство мусило очолити повстання, арештувати й від-правити за кордон осіб царської фамілії, скликати Се-нат і через нього обнародувати новий «порядок речей», введення якого б доручалося Тимчасовому верховному правлінню, або скликаному через Сенат Собору народ-них депутатів, що схвалив би «Конституцію». Якби на-родні депутати обрали монархічне правління, то Тим-часове верховне правління взяло б на себе роль регент-ства. З таким планом були згодні Північне і Південне товариства. Суперечки викликало лише питання про спосіб введення нового порядку: через Тимчасове вер-ховне правління чи Собор народних депутатів. Револю-ція приурочувалась до природної