Демонтаж командно-адміністративної системи. Перші кроки державотворення на Волині (1991-1992 рр.)
Розвиток політичних подій у 1991 р. відбувся на тлі погіршення економічного стану, росту інфляції, наявності тотального дефіциту товарів. У цих умовах виконком Волинської обласної ради 22 лютого 1991 р. прийняв рішення “Про надзвичайні заходи щодо стабілізації економіки області”, у якому констатувалося стрімке погіршення ситуації в області. Тому на Волині проголошувалося надзвичайне економічне становище. Навесні того ж року було здійснено реформу цін, яка боляче вдарила по доходах населення: у декілька разів підвищилися ціни на товари дитячого асортименту, різко зросла вартість харчування в їдальнях, а також подорожчали комунальні та транспортні послуги. Ця чергова непродумана та організаційно не підготовлена акція союзного уряду “посилила соціальну напруженість” [5, 121].
На початку 1991 р. політичне протистояння на Волині залишалося досить відчутним. Воно зростало у зв’язку з подіями, що відбувалися в Прибалтиці. Громадськість області була стурбована розвитком подій у Вільнюсі, де союзний уряд намагався навести за допомогою військових “конституційний порядок”. Жахливим було те, що в цих сутичках загинули люди. 18 січня опозиція влаштувала на Замковій площі зустріч із народними депутатами України, які входили до Народної ради. Головна тема виступів концентрувалася навколо гасла “Вільна Литва – вільна Україна!”. Група депутатів обласної та міської рад у своєму зверненні під назвою “Демократія в небезпеці” висловила глибоке занепокоєння розвитком ситуації у Литві.
На початку лютого в області відбувалася кампанія щодо реорганізації органів місцевої влади відповідно до Закону про місцеві ради та місцеве самоврядування. Однією з новацій цього закону було рішення про об’єднання посад голів рад і голів їх виконавчих комітетів. Із урахуванням цієї обставини відбулися вибори нових голів районних рад. 8 лютого п’ята сесія обласної ради народних депутатів обрала виконавчий комітет у складі 17 осіб: голови облвиконкому, його першого заступни-ка, шести заступників, керуючого справами облвиконкому, восьми голів виконавчого комітету. Головою обласної ради та головою її виконкому став Володимир Блаженчук. Його першим заступни-ком було обрано Антона Кривицького, який до цього працював головою Луцької міської ради і Луцького міськвиконкому. 14 лютого Луцька міська рада народних депутатів обрала головою ради та головою міськвиконкому Анатолія Поху.
У 1991 р. відзначалося 120-річчя від дня народження Лесі Українки. В Україні, насамперед на Волині, відбулося широкомасштабне святкування цієї славетної дати. Серед заходів, приурочених до свята, – фольклорний фестиваль “Калинова сопілка”, міжобласний конкурс хорових колективів і республіканський фестиваль вистав, створених за драматургією Лесі Українки, літературні вечори.
У день освячення пам’ятника поетесі на Театральному майдані зібралася громадськість облас-ного центру. Перед присутніми виступили директор Інституту українських студій Альбертського університету (Канада) Богдан Кравченко, голова Львівської обласної ради народних депутатів В.Чорновіл, го-лова Волинської обласної ради В.Блаженчук, інші промовці. У приміщенні обласного драмтеатру відбувся святковий вечір, на якому до присутніх звернувся член-кореспондент АН УРСР М.Жулинський та інші промовці.
У Ковелі з нагоди 120-річчя від дня народження видатної письменниці відбулося урочисте відкриття пам’ятника Лесі Українці. Творці пам’ятника – скульптор Ю.Савка, архітектор І.Тимчишин. Урочистості були продовжені у с. Колодяжному в родинній садибі Лесі Українки.
На початку вересня в обласному центрі під егідою ЮНЕСКО розпочав роботу міжнародний симпозіум “Леся Українка і світова культура”. Його учасниками стали вчені, громадські діячі з різних країн світу: професори Л.Онишкевич (США), Л.Терзійська (Болгарія), Хе Жуанчан (Китай), діячка на ниві культури Л.Палій (Канада), О.Закидальська (представниця родини Косачів з Канади); громадські діячки – Н.Розумна (Канада), В.Кунева (Болгарія), відомі українські письменники Л.Костенко і М.Олійник, член-кореспондент АН України М.Жулинський та ін. Із вітальною телегра-мою до учасників і гостей симпозіуму звернувся голова Верховної Ради України Л.Кравчук.
Із наближенням часу проведення референдуму щодо майбутньої долі СРСР посилилося ідейне протистояння між прибічниками збереження Союзу та активістами руху за незалежність України. Воно було викликане тим, що напередодні референдуму з’явився новий проект союзного договору, який у порівнянні з попереднім передбачав деяке розширення прав республік. Проте майже всі пункти цього документа, що визначали повноваження Союзу (підписання міжнародних договорів, розробка і здійснення зовнішньої політики, представництво у міжнародних організаціях, здійснення єдиної фінансової, кредитної і грошової політики тощо), вступали у суперечність із Декларацією про державний суверенітет України. Проект по суті заперечував зміст суверенітету республік, оскільки проголошував зверхність законів Союзу над республіканськими.
Центр запропонував громадянам відповісти на запитання: “Чи вважаєте Ви необхідним збере-ження СРСР як оновленої федерації рівноправних республік, у якій повною мірою гарантуватимуть права і свободи людини будь-якої національності?”. За влучною оцінкою сучасних українських істориків, “навмисно ускладнена формула, а також зловживання виразами, що не мали юридичного змісту (“оновлена федерація”, “повною мірою”), були потрібні партапарату, аби заручитися підтримкою народу, але залишити собі свободу дій” [6, 530]. Передбачаючи позитивні результати референдуму консерватори намагалися використати їх для косметичного реформування існуючих політичних структур і стати на перепоні дійсному суверенітету республік. Опозиція намагалася внести в республіканський бюлетень інше питання, яке б чітко визначало ставлення людей до суверенітету України: “Чи хочете, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує питання внутрішнього і зовнішнього життя?” Якщо цього не станеться, опозиція закликала не брати участі в референдумі. З цього приводу депутати “Демократичного блоку” обласної ради оприлюд-нили відповідні звернення [7]. Згідно з постановою Верховної Ради УРСР в республіканський бюлетень було внесено таке питання: “Чи згідні Ви з тим, що Україна має бути в
