4. На черговому засіданні окружної виборчої комісії Волинського виборчого округу напередодні виборів було підбито підсумки збору підписів громадян на підтримку претендентів – кандидатів у Президенти України. Вони отримали таку кількість підписів: Кравчук Л.М. – 22173; Чорновіл В.М. – 9767; Лук’яненко Л.Г. – 5945; Юхновський І.Р. – 2803; Пилипчук В.М. – 1 801; Щербак Ю.М. – 981; Яворівський В.О. – 157; Ткаченко О.М. – 83; Гіль А.Я. – 54; Коцюба О.П. – 34 [9].
1 грудня 1991 р. відбулися дві знаменні події – обрання Президента України і референдум щодо підтвердження Акту проголошення незалежності України. Як відомо, Президентом України було обрано Л.М.Кравчука. Волиняни 96,32 % голосів підтвердили Акт проголошення незалежності України [10]. 1 грудня 1991 р. увійшло в історію як подія доленосного значення. Український народ продемонстрував свою волю, юридично закріпив своє віковічне прагнення до незалежного життя.
7-8 грудня в Біловезькій пущі Президент України Л.Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С.Шушкевич і Президент Росії Б.Єльцин констатували розпад Радянського Союзу і підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних ДержавСНД).
У другій половині 1991 р. тривав процес формування та організаційного зміцнення політичних партій і суспільно-політичних утворень. У жовтні 1991 р. на території Волині припинив діяльність обласний осередок Ленінської комуністичної спілки молоді. Замість неї було утворено Спілку молоді Волині. 5 листопада в м. Луцьку відбувся форум інтелігенції Волині, на якому було висловлено підтримку резолюції форуму інтелігенції України щодо незалежності нашої держави, який проходив 14-15 вересня в Києві. Наприкінці листопада в Турійську створено районну організацію Селянської партії України. Цікаво, що виникнення районної організації передувало обласній. Установча конфе-ренція волинського осередку Селянської партії України відбулася у грудні. Головою організації став Р.С.Чап’юк. У цей період на Волині не було створено жодної партії центристського спрямування, що позначилося на характері політичних відносин, загостренні протистояння лівих та правих сил.
Логічним наслідком руйнування комуністичної системи в Україні було перейменування міст, населених пунктів, вулиць, споруд тощо. Не минули ці процеси і Волинь. У містах області були створені групи з перейменування вулиць та об’єктів комунальної власності. Так, Луцька міська рада народних депутатів рішеннями від 18.12.1990, 30.10.1991, 15.07.1992 рр. вирішила погодитися з поданими пропозиціями спеціально створеної комісії з цього питання і перейменувати значну кількість проспектів і вулиць. У місті зникли назви таких вулиць і проспектів, як Правди, Ленінградська, Радянська, Леніна, майдан Ленінського комсомолу, Комуністична, Толстого, Галана, Юних ленінців та ін.
Віковічне прагнення українського народу до вільного самостійного життя знайшло своє відображення у нових назвах проспектів і вулиць. Символічно, що саме центральна вулиця обласного центру, яка носила ім’я Леніна, стала називатися пр.Волі, а одна з найбільших площ була перейменована в майдан Незалежності.
Дещо пізніше, 19 лютого 1992 р., виконком Волинської обласної ради народних депутатів прийняв рішення “Про зняття з-під охорони держави пам’ятників в області, що не становлять історичної та мистецької цінностей”. Однозначну ідеологічну спрямованість цього рішення видно з переліку пам’ятників, що виключалися з реєстру: Карлу Марксу, Ф.Енгельсу, В.І.Леніну, М.І.Калініну, С.М.Кірову, Ф.Е.Дзержинському, Я.М.Свердлову, Н.К.Крупській, В.І.Чапаєву, М.А.Щорсу, Є.Тельману, О.В.Суворову, І.В.Мічуріну, а також Гармата (вулиця Набережна), Танк (вулиця Карбишева), Літак (вулиця Рівненська).
Отже, у другій половині 1991 р. у політичному житті волинян відбулися кардинальні зміни. Були зруйновані старі органи влади, розпочалося будівництво нової політичної системи з реальною багатопартійністю, демократичними виборами, поділом влад та ін., тобто закладені перші цеглини в підвалини майбутньої демократичної держави.
Проголошення незалежності України, її юридичне закріплення на референдумі 1 грудня 1991 р., а також обрання Президента України знаменували принципові зміни в розподілі політичних сил, позначили нові пріоритети в політиці. На порядок денний висувалися першочергові завдання, спрямовані на реформування економіки, соціально-гуманітарної сфери. Багато справ потрібно було вирішити в напрямі духовного відродження нації. Перед владними структурами з’являлися проблеми, які вимагали невідкладного вирішення. Багато з них були такими, що поставали вперше. Навіть простий перелік частки рішень, що приймалися владою на обласному рівні в 1992 р., дає уявлення про характер соціально-економічних і політичних перетворень на Волині. У лютому облвиконком приймає постанову “Про вимоги учасників мітингів 2 і 18 лютого 1992 р.”, “Про передачу спортивного залу комплексу “Спартак” громаді УАПЦ у м. Ковелі”, у березні – “Про відміну талонів на продаж товарів в області”. Влітку цього ж року виходить розпорядження “Про створення комісії у справах біженців при обласній державній адміністрації”, восени – наказ “Про виконання вимог Закону УРСР “Про мови в Українській РСР” на території Волинської області”.
Характер завдань, що постали перед країною, потребували докорінної реформи управління, яка б відповідала сучасному стану речей. Але нестача досвіду державотворення, відсутність значної кількості професіоналів, неузгодженість, що інколи переходила до конфронтації у трикутнику центрів влади – Президент – Уряд – Верховна Рада, – усе це гальмувало пошук оптимальної моделі реформування суспільства, ускладнювало й без того важке економічне становище в країні. Такі чинники впливали в основному на характер політичних перетворень в Україні у 1992-1993 рр.
У контексті процесу державотворення 6 грудня 1991 р. прийнято Закон “Про Збройні сили України”, у якому наша республіка як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних Збройних сил. Із метою легітимізації українського війська було проведено процедуру приведення військових до присяги на вірність українському народу. Для Волині ця акція мала неабияке значення тому, що на її теренах, у зв’язку з географічним розташуванням, розташувалося (було) багато військових частин.