РЕФЕРАТ

на тему:

“Державний устрій Київської Русі”

План

1. Зародження класового ладу і формування державності східних слов'ян. Утворення давньоруської держави — Київської Русі

2. Піднесення Києва

3. Занепад Києва

4. Суспільний лад Київської Русі

5. Державний лад

Висновки

1. Зародження класового ладу і формування державності східних слов'ян. Утворення давньоруської держави — Київської Русі

Слов'яни — одне з найбільших угруповань давньоєвропеиського населення, що сформувалося у середині І тис. до н.е. Їхня історія в останні століття до нашої ери та у першій половині І тис. н.е. добре відображена в археологічних матеріалах (зарубінецька, черняхівська та інші археологічні культури). Писемні відомості про слов'ян з'явилися на початку нашої ери. Відтоді став можливим відносно систематичний розгляд процесу зародження у давніх сло-в'ян класових відносин як умови становлення державності. До середини І тис. н.е. слов'яни займали обширну територію, що простягалася між Ельбою на заході, ВолгоОкським міжріччям на північному сході, озером Ільмень на півночі і Північним Причор-номор'ям на півдні. З величезними масштабами розселення слов'-янських племен пов'язаний і процес їхньої диференціації. З'явили-ся східні, західні та південні слов'яни.

В писемних джерелах початку нашої ери слов'яни згадуються під назвою "венеди". Вперше таке найменування було вжито рим-ським письменником, ученим і державним діячем 1 ст. н.е. Плінієм Старшим. Про венедів згадував і сучасник Плінія римський історик Тацит.

Соціальні відносини у ранніх слов'янських племен першої по-ловини І тис. н.е. були характерними і для кінцевого етапу первісно-общинного ладу, періоду зародження класового суспільства.

У слов'янських племен набуло розвитку рабовласництво. Ві-зантійські історики пишуть про десятки тисяч військовополонених, яких анти захоплювали з метою перетворення у рабів. Рабська праця могла використовуватись у ремісництві, землеробстві. Рабс-тво, як і збирання данини, було початковою формою експлуатації на етапі становлення класового суспільства.

Племінна верхівка складалася з різних осіб. До неї входили перш за все вожді племен. Зарубіжні стародавні історики називають їх королями, старійшинами, "вельможами". Вони виділялися за своїм майновим станом із основної маси населення.

У період становлення класового суспільства слов'янські пле-мена об'єднуються у союзи племен. Процес формування останніх інтенсивно відбувався у V ст. н.е. Чим сильніше йшов процес розкладу первісної родової замкнутості, тим міцнішими і довговічнішими ставали союзи племен. На чолі цих союзів стояли вожді, яких у джерелах називають "рекси", "рикси" (Ардагаст, Удар, Межамір, Добригаст та ін.). їм належала вища влада. У Іордана згадується про Божа — антського вождя кінця IV ст.

Поява у слов'ян союзів племен свідчила про становлення у них між докласовою і класовою формаціями перехідної форми управ-ління суспільством. Тут використовувалися деякі родові форми регулювання соціальними процесами, але вже в інтересах пануючо-го класу, що зароджувався. Таку форму управління суспільством називають військовою демократією. На її стадії знаходилися і ан-ти. Військова демократія включала в себе якості, властиві як суспільному самоврядуванню, так і елементам державного ладу. У результаті посилення соціальної диференціації у союзах слов'янсь-ких племен усе більше зміцнювалася державноправова основа, що зумовлювало поглиблення класового поділу суспільства і утворення держави. Це вимагало багато часу. Впливав і несприятливий зовні-шньополітичний фактор. На розвиток слов'ян певною мірою вплинуло і нашестя гуннів.

Суттєвою рисою суспільного ладу східних слов'ян VII—VIII ст. була наявність сільської (територіальної) общини — "миру", "вер-ві" — як союзу індивідуальних господарств (малих сімей), у влас-ності яких знаходилися житло, а також знаряддя і продукти праці. Розміри житла на 4—6 чоловік, розміщення та розміри господарсь-ких будівель, запас продуктів — усе це свідчить про індивідуальний характер господарства слов'ян. Про це ж говорить і факт збирання данини у східних слов'ян з "диму", тобто дому, про який згадується у давньоруському літопису. Разом з тим у межах територіальної общини існувала колективна власність на землі, яка періодично перерозподілялася між окремими сім'ями.

Появу у східних слов'ян антагоністичних класових елементів відобразила пам'ятка давньоруського права — Руська Правда, кіль-ка частин якої були укладені ще до початку утворення Давньорусь-кої держави. Основна увага у цій пам'ятці приділяється захисту інтересів "мужів" — так у Руській Правді позначалася соціальна верхівка суспільства слов'ян.

На основі вказаних змін у соціальноекономічному ладі схід-них слов'ян відбувалося утворення держави. Загальнослов'янський процес накопичення господарських і соціальних передумов держав-ності досить чітко позначився у VII—VIII ст.

Разом із розвитком класових відносин процеси формування державності йшли від союзів племен до князівства та інших більш високого рівня політичних об'єднань і завершилися утворенням Давньоруської держави.

Слід зазначити, що процес перетворення органів суспільного самоврядування в державні органи не був одночасним для всіх союзів східнослов'янських племен. В одних союзах він йшов шви-дше, в інших — повільніше. У VIII ст., коли слов'яни вели боротьбу з кочівниками у Середньому Придніпров'ї, відбулося об'єднання кількох союзів племен або князівств, у "союз союзів" під назвою "Русь", столицею якого став полянський Київ. Великим об'єднан-ням східнослов'янських союзів племен був дулібоволинський со-юз. Три союзи племен — псковських, смоленських і полоцьких кривичів — також створили велике об'єднання.

Про формування у східних слов'ян об'єднань з кількох союзів племен повідомляють і арабські джерела. У них йдеться про існування на території, яку займали слов'янські племена трьох політи-чних центрів — Куяби, Славії і Артанії. Куяба (Куява), напевно, була політичним об'єднанням південної групи слов'янських племен на чолі з полянами і з центром у Києві. Славія, можливо, — об'єднання північної групи слов'ян на чолі з новгородськими сло-венами. Щодо Артанії, то, напевно, арабські письменники мали на увазі південносхідну групу слов'янських племен (можливо, що