Реферат - Дієва армія Української Народної Республіки в першому зимовому поході
9

дивізії), 2-го збірного пішого полку, з решток 2-ї дивізії ("Запорізької Січі") з 4-го полку сірожупанників, (походженням з 4-ї дивізії сірожупанників), 2-го кінного ім. Залізняка полку, кінного полку ім. Гетьмана Мазепи та Волинської гарматної бригади, що утворилась з решток гарматних частин згаданих вище 3-х дивізій. 4. 3-тя Стрілецька дивізія або група, до складу якої входили частини тієї ж 3-ї стрілецької дивізії, Спільна Юнацька школа [4, c. 17].  Більшість подій в той час відбулась на території Черкаської області.  Лінією прориву, відповідно до плану командарма Омеляновича-Павленка, мав стати район розташування Галицької армії в смузі Козятин- Вінниця-Хмільник, що й було успішно здійснено 7.ХІІ.1919 р. о 12 годині ночі [4, c. 18]. Прорвавши фронт ворога між Козятином і Калинівкою, українська армія швидким маршем вирушила на південний схід [7, c. 228]. Дієва армія УНР попрямувала на Липовець, Жашків, Умань, Тальне, Звенигородку... Наприкінці 1919 р. українська армія розташувалася таким чином: Київська група Тютюнника, пройшовши через місто Жашків та села Ризине, Багву, Заліське, Кобринове, Гуляйку, Гусакове, попрямувала на Звенигородку; Волинська група Загродського, прогнавши 42-й денікінський полк із Романівки, рушила на Тальне; Запорозька, на чолі з Омеляновичем-Павленком, зосередилась на Уманщині. 31 грудня командарм перебував у Доброводах, штаб армії - в Оксаниному. Жителі села добровільно зголосилися охороняти штаб армії [8, c. 44].  26.ХІІ. українська армія втратила 3-тю стрілецьку дивізію, яка була знищена дощенту Київською "Сводною" дивізією князя Голіцина, що змусило командарма прийняти рішення про формування 3-го кінного полку з решток Залізної дивізії. Реорганізацію доручено було провести полковнику Г. Чижевському [4, c. 22].  Розпочаті переговори у Вінниці між делегацією від Уряду УНР і Начальною Командою Української Галицької армії ще з 23.ХІІ не призвели до об'єднання армій. Сталося зовсім небажане-незабаром Галицька армія перейшла на бік більшовиків, підписавши 1.01.1920 року з Подільським Губревкомом угоду і перефарбовуючись уже на Червону армію Української Совєтської Республіки. Місцеве населення симпатизувало армії УНР [4, c. 22]. В одному з найтяжчих боїв Зимового походу рідній армії допомагали селяни Білашок та Майданецького під час звільнення від денікінців Волинською групою містечка Тального. Одночасно з подіями в Тальному 1 січня 1920 р. запорожці звільнили від денікінців Умань. Це місто стало центром боротьби за державність України [8, c. 44]. Після звільнення Умані, у місті розпочалася активна просвітня, видавнича, агітаційна робота. Редакція газети "Україна" видала 5 номерів газети загальною кількістю до 20000 примірників, було видруковано до 200000 відозв - "До інтелігенції України", "Офіцерам, козакам і солдатам Добровольчеської армії" і "Селяне", укладених і підписаних отаманом Юрком Тютюнником [4, c. 36]. В Умані армія УНР перепочила і реорганізувалася із партизанської у три регулярні дивізії: Запорозьку, Київську і Волинську, які станом на 1 січня розташувалися по лінії Гайсин - Умань - Тальне - Торговиця - Звенигородка [8, c. 45]. 21.1.1920 року в с. Гусівка на Єлисаветщині відбулася нарада командуючих дивізіями, на котрій вирішено припинити боротьбу проти білогвардійців і розпочати боротьбу проти Червоної армії. Головною підставою для цього рішення було переконання, що Добровольча армія більше нездатна ні на яку серйозну акцію ні проти української Дієвої армії, ні проти червоних [9, c. 57]. Вже 21.1.1920 року червоні частини, що стояли в селі Ступчинь на Звенигородщині, одержали наказ здійснювати наступ на південь в загальному напрямку на Голованівськ-Ольвіопіль для ліквідації загонів Тютюнника [4, c. 53]. Дієва армія УНР розділилася і різними напрямками пішла у зазначений район, щоб там знов з'єднатися. Південій групі (Запорожці, 3 дивізії і штаб армії) ще довелось, прориваючись, мати бій з Добровольчою армією. Північна група (Волинська та Київська дивізії) зразу ж розпочала боротьбу проти частин Червоної армії [9, c. 58]. Наприкінці січня, виявивши райони зосередження Північної групи, Червона армія вирішила її знищити, кинувши проти неї цілу 60-ту дивізію та кінноту. Завдання було нелегке, бо на боці частин армії УНР було все населення. Знищити групу Тютюнника не вдалося [4, c. 54]. Захоплення Канева (Волинська дивізія) 2-7 лютого і наступ в бік Переяслава та Києва занепокоїла росіян. Українці, що жили в Києві, чекали приходу українських військ. Після заняття Черкас далеко по Лівобережжю піднялися чутки, що "українське військо вже до Дніпра дійшло". Від Полтави, Чернігова, Харкова, Мелітополя, Луганська приходили посланці [9, c. 60]. 11 лютого 1920 року Північна група військ у складі Київської і Волинської дивізій з'єдналась зі штабом армії УНР біля Медведівки на Чернігівщині. Командиром Запорозької дивізії призначили отамана Гулого-Гуленка. 17 лютого звільнили Золотоношу. Але армія змушена була повернути на правий берег Дніпра. Переправившись, військо отаборилось у Холодному Яру. В Мотронинському монастирі відправили молебень за щасливий похід та панахиду по загиблих козаках [8, c. 48]. Починається пересування Дієвої армії у західному напрямку одночасно різними дивізіями. Армія захоплює міста: Гайсин, Умань та Ольвіопіль і залізничний вузол Христинівку, знищуючи окупаційну владу, оперуючи в степах Херсонщини [9, c. 58]. 25 березня біля Тального відбувся бій Київської дивізії з більшовиками. Червоноармійці відступили в Майданецьке, але наступного дня, отримавши підкріплення, витіснили тютюнниківців. Незабаром, 7 квітня, отаман Заболотний звільнив Ананьїв. На допомогу йому Тютюнник послав 400 бійців при двох гарматах. Тоді ж на бік тютюнниківців перейшов 3-й кавалерійський полк 3-ї Червоної Галицької бригади кількістю в 650 шабель. Після тяжких боїв козаки Київської дивізії захопили Вапнярку і Тульчин. У Тульчині потрапили в полон штаби 41-ї, 45-ї та 46-ї дивізій 14-ї більшовицької армії [8, c. 48].  16 квітня

---

Сторінки: 1 2 3